— Не бійся, — від чогось сказав Кір. — Натискай.

Я ковтнула слину і спустила курок.

Так як пістолет був з глушником, звук був не сильно ріжучим і в чомусь навіть приємним.

— Ще сім разів, — шепнув він.

Один.

В руках невелика віддача, але вона майже не відчувається.

Два.

Чуже дихання в районі вуха змушує тіло покритися мурашками.

Три.

До віддачі вже можна сказати звикла, але руки трохи втомилися.

Чотири.

Він що, слину ковтнув?

П'ять.

Руки трохи тремтять.

Шість.

Його рука стискає мою трохи сильніше.

Сім.

Опускаю руки і нарешті видихаю.

— Я виконав твоє бажання? — запитує він, все ще не відходячи від мене.

— За вісім пострілів стріляти не навчишся... — на видиху сказала я.

— Це правда, — кивнув Кір. — Якщо хочеш навчитися — походи в тир. Візьми там пістолет з патронами Флобера і тренуйся.

— Це і все завдання на тиждень? — здивувалася я.

Маленька цитатка з ранкового оновлення! Ввечері буде ще одне оновлення. Роман "Мій дегустатор" повністю написаний, тож викладка йде щодня, запрошую до прочитання. А тепер трішки візуалізацій: