Назріває двіжуха. У світлих не все гаразд...

– Що гнітить тебе, друзяко? Поділись зі мною – стане легше.

Роллінгпіс повільно підняв очі на того, хто, не спитавшись, підсів до нього за стіл.

Низенький, худий. Довге чорне волосся, вусики. Плащ колись, мабуть, привертав увагу вишуканою й багатою вишивкою, а зараз – пошарпаний та затяганий до дір. Фібула у вигляді скрипичного ключа – затерта майже до чорноти. За плечима – старенька лютня.

– Я Пролісок, – весело посміхнувся незнайомець. – Ну, взагалі-то матуся називала мене Етьєном, але я не користуюсь цим іменем. Пролісок – моє сценічне псевдо. А тебе як звати, брате?
– Я Роллінгпіс, – голос найманця був похмурим і не обіцяв співрозмовнику ніц доброго. – І тут зайнято. У корчмі повно місця, сідай деінде.

Та й у темних не все так добре, як хотілося б.

Хочете знати більше? Читайте два останніх розділи. І там ви неодмінно дізнаєтесь:

✔️ що взагалі трапилось;
✔️ що то за чувак у плащі зі скрипичним ключем;
✔️ чи дійсно панам офіцерам корисно іноді "розім'ятися в полі";
✔️ і чи леді Анетта складе декому компанію за вечерею.

❀-❀-❀

Зло ласкаво запрошую!

А перша книга - осьде:

Долучайтесь до світів техномагії ;)