Жанр, який нікому не потрібний!

Утопія – дивний жанр. Він демонструє ідеальній світ, соціум чи окрему територію, яка змогла справитися з усіма проблемами, видавити злість, негатив та гнів. Цей жанр демонструє таке життя, про яке мріє абсолютно всі люди на землі. Я ж вважаю, що подібний напрямок в культурі не тільки не має право на існування, але й в певному сенсі здатний нашкодити. Утопія – це неможливий стан суспільства, до якого навіть в найбільшій фантастиці не дібратися. Абсолютно всі утопічні роботи вміщують в собі такий багаж недоліків та припущень, що починаєш задумуватися – а потрібний такий жанр взагалі.

Я вирішив вам продемонструвати кілька причин неможливості утопії. Це буде невеличка робота над особливостями жанрі, і пояснення – чого вони не працюють, чого не віриться в щасливе майбутнє. Поїхали!

Перша і найголовніша причина стосується особливості людської психології. Так вийшло, що людина обожнює насилля (це доведено психологами, різними експериментами і так далі). При всьому бажанні існування в ідеальному світі такого створіння неможливе. Заздрість, байдужість та прив’язаність до особистих бажання, що стоять вище соціуму в 100% випадків змушує певну категорію порушувати закони, вбивати чи красти.

Друга причина стосується теж людського розуму. З появою ВНС (Вищої нервової системи) виникають такі поняття, як багатство та бідність, але найбільшою шкодою можна назвати бажання одним хвалитися власними здобутками перед іншими. Це теж знаходиться в природі, і завчасно представити, що люди водночас перестануть вести себе так, тому що настав утопічний час – виглядає якось невпевнено.

Третя причина в обмеженості ресурсів та необмеженості бажань. Відомо, що у всесвіті (навіть планету брати не станемо) нема такої кількості ресурсів, щоб повністю задовольнити всі бажання. Коли побудував будинок, захотілось купити машину, купив машину – почав будувати дачу, закінчив з дачею, збираєш кошти на відпочинок за кордоном і цей ланцюжок неможливо обірвати за завершити. Будь наша раса безсмертною, то і всі ресурси Всесвіту поступово почали зменшуватися. Це і ставить жанр утопії в досить нестабільне положення.

Четверте розкривається в законі історичного розвитку. Процвітання та занепад коливаються на лінії людства, як синусоїда. Демонструючи, що будь-яка держава, народ достигнувши пік розквіту, відразу ж починає падати в прірву занепаду, і навпаки, якщо найглибша точка занепаду досягнена, то обов’язково починається період відновлення. В такому графіку нема сталих періодів. Тобто на такому історичному графіку неможливо знайти періоди, що будуть паралельними умовним осям часу. Навіть у фантастиці (за винятком утопії) зберігається така природа створення країн та держав.

Останнє, що серйозно змушує задуматися про такий напрямок, як утопія – це обов’язкове створення конфлікту, що автоматично перетворює всі спроби написати щось в утопічному стилі, безнадійними. Це породжує протиріччя, що концентрує увагу на тому, що «все ідеально, але зачекайте, все ж таки ні, ще є проблеми, які потрібно вирішувати». Утопія автоматично перестає існувати, коли автор намагається створити в сеттінгу ідеального існування конфлікт. А з цього виникає відповідна думка, що справжня утопія – це нудний опис ідеального існування, що ніколи не буде цікавим для читача в силу відсутності конфліктів чи протиріч.

Як ви вважаєте, чи можливо взагалі написати твір, що на початку буде утопією, та так і залишиться до самого кінця?