Всім привіт!

Кажуть, самореклама в блогах  не приносить плюсик у карму. і все ж наважуся трохи поспамити.

Бо тут така справа - скоро буде завершена моя книга "Завтра буде вчора" і я дивлюся, її в бібліотеку поклали більше 250 читачів, а читає дещо менша кількість... От і хотілося дізнатися, з чим це пов'язано. Можливо, ви почали читати книгу, а вона не "зайшла"? Якщо так, то напишіть, будь ласка, що саме виявилося нецікавим або розчарувало. Також припускаю, що частина читачів хоче прочитати книгу після завершення, повністю. Дуже поспішаю, щоб швидше надати всім таку можливість)) От і сьогодні виклала новий розділ, наступний уже післязавтра. А в цілому оновлення відбуваються тричі на тиждень - у вівторок, п'ятницю та неділю.

Для нових читачів хочу трішки розповісти про це моє творіння. Роман "Завтра буде вчора" - це містичне фентезі, наразі він займає перше місце в рейтингу у жанрі "Містика/жахи"  та перше - у "Міському фентезі". Якщо ви належите до тієї категорії читачів, що не люблять жахастики, то не спішіть відразу ж заносити книгу у "чорний список")) Ніяких зомбі, вампірів чи чудовиськ тут немає, твір виключно містичний. Тобто в ньому зображений такий собі "залишений" світ, куди потрапляють люди, які в один прекрасний день усвідомлюють, що вони не мають сенсу жити, є зайвими для тих, хто їх оточує.

Але, як виявляється, куди ми не йдемо - ми несемо з собою себе. І це стає зрозуміло моїй героїні, котра мріє почати життя з чистого аркуша, змінити своє майбутнє. Взагалі, чи є у нашому житті такі "ключові моменти", перегравши які (умовно кажучи), ми можемо ніби звернути в інший бік - і  потяг нашої долі піде по інших рейках? Чи це тільки міф, і насправді , яким шляхом ми не вирушимо - точка відправлення і  пункт прибуття все одно будуть однаковими?

Може здатися, що в творі занадто багато філософії і роздумів, як для любовної історії. Проте тут чимало й таємниць, загадок, є детективна лінія. І, звісно ж, мандри світами у пошуках саме тієї, єдиної людини, яку тобі не вдалося зустріти у  повсякденні...

Книгу я пишу вдруге, перша редакція була викладена на Букнеті восени, але так вийшло, що я залишилася нею незадоволена, тож узялася доопрацьовувати і вдосконалювати. Зараз книга вже перевалила через свій "екватор" і незабаром буде завершена. Я трохи хвилююся - чи сподобається вона читачам? Чи знайде відгук у ваших серцях?

Дуже хочеться на це сподіватися. Бо для мене самої вона є багато в чому знаковою. Це ніби своєрідна психотерапія деяких проблем, котрі існували в моєму житті. Пишучи її, я відчувала багато різних емоцій, та головною була і є надія. Надія на те, що справжнє кохання все ж існує, і всім нам вдасться зустріти людину, яка є нашою "другою половинкою"...