Як написати цікаву історію в жанрі містики
Останнім часом довелося перечитати чимало творів, поданих на конкурс "Містичні прикраси", і виникло бажання детальніше поговорити про такий цікавий жанр, як містика та про те, як написати дійсно цікаву історію, що здатна буде тримати читачів у напрузі та добряче полоскотати їм нерви))
Містика - один із найцікавіших і найбільш інтригуючих сучасних жанрів. Її складові - це дивні події і неймовірні явища, знаки потойбічного світу і істоти, що жахають, виникаючи з нізвідки. І страх - страх невідомого, надприродного, того, що не піддається логічному поясненню.
Містика лоскоче нерви і зачаровує, чим привертає увагу читачів. І водночас створює проблеми письменникам, адже нагнати страх і налякати за допомогою слів не так просто, як, до прикладу, за допомогою кіно.
Давайте спершу розглянемо жанрові риси містики.
Їх не так багато. Спробуймо перерахувати основні:
В основі ідеї і сюжету - тема смерті (потойбічного).
Герої і персонажі є або володарями надприродних (екстрасенсорних) здібностей, або представниками потойбічного світу (примари, демони).
Двосвітовість - поєднання реальності і ірреальності, причому реальність переважає, а ірреальний світ додає нелогічної гостроти звичним явищам.
Частенько таємничі події і прояви потойбічного світу розраховані виключно на віру читача в надприродне і ніяк не пояснюються.
Атмосфера історії і деталі антуражу замішані на страхові, який випливає з реальних і логічних речей - скрипу мостин або виття вітру за вікном.
Головна дійова особа в містиці - це страх. І не лише страх героя, але і страх читача, а також ваш власний. Щоб достовірно написати сцену, що лякає, треба розуміти, як страх діє на людину. І треба самому боятися того, про що пишеш. Тому одними описами монстрів, примар або нічних кладовищ не обійтися.
Без передчуття жахливого, без відчуття невідомої і жахливої небезпеки, від якої не сховатися і не захиститися звичайними способами (наприклад, ножем або пістолетом), містичне явище буде просто антуражним елементом - дивним, але зовсім не страшним.
Як будується сюжет містичної історії?
У загальних рисах зав'язка чи не кожної містичної історії складається з наступних кроків (звичайно,це лише приклад)):
- героєві привиділося щось дивне (а напередодні ще сни незрозумілі снилися, і кіт уперто на шипить на когось в кутку);
- герой починає придумувати пояснення від логічного до потойбічного, одне страшніше за інше, і сам нагнітає обстановку;
- кіт уперто продовжує шипіти вже декілька днів, і дивне увижається, незважаючи на втечу в церкву і святу воду в кожному кутку;
- від страху герой стає злегка неадекватним, здригається від кожного шороху, погано спить і сам шукає "потойбічне" у власному житлі;
- прихід панотця заспокоює і кота, і героя, і кілька днів нічого не відбувається;
- і раптом, одного разу місячної ночі, коли герой мирно спить...
І ось тут-то починається найцікавіше!
Загальний настрій і зростання напруги в оповіданні
Тяжка атмосфера передчуття, трохи похмурий антураж, гнітюче відчуття неясної небезпеки - це обов'язкові елементи містики, і неважливо, що ви пишете - оповідання, повість або роман. У містиці лякають не примари або кладовища, а сам страх - примар або кладовищ.
А оскільки найголовніший страх - це страх невідомості, то в містиці обов'язкові:
1) непередбачуваність у кожній сцені (страшна подія повинна траплятися не тоді, коли її всі чекають, а тоді, коли читачі разом з героєм і котом втратять пильність);
2) нерозуміння - звідки це явище, як з ним боротися, де шукати допомоги;
3) таємниці і загадки, що не підлягають логічному поясненню, але вписані в контекст реальності;
4) несподівані повороти сюжету і нестандартні розв'язки;
5) логіка - незважаючи на містичність - подій і образів героїв, оскільки історія розгортається у реальному світі, у звичній дійсності.
У містиці, звичайно, повинно бути багато непояснюваного і лякаюче дивного, але всі диваі потрібно логічно вписувати в сюжет, тому і страхи повинні мати логічну основу.
Якщо герой, наприклад, усе життя боїться примар, потрібна невелика передісторія - чому вони лякають його до холодного поту і в дорослому віці.
Таким чином, якщо ви не боїтеся братися за такий складний жанр. то бійтеся! Бійтеся в кожній сцені - за героя і його розум, за життя персонажів. І, зрозуміло, бійтеся того, про що пишете, адже найдостовірніший страх - той, який вам знайомий не з чуток, який пережитий і відчутий. І якщо вам не страшно боятися і не лякає те, що живе всередині вас.
А ви читаєте містичні твори? Чи, може, пишете у цьому жанрі? Діліться враженнями, чи вдавалося налякати самих себе, створюючи страшну історію?
У мене було таке з романом "Пройти під веселкою", чомусь я цю книгу писала ночами, і часто, засиджуючись допізна, ясно уявляла, що хтось, крім мене, знаходиться в кімнаті, зазирає через плече… Бр-р-р…
А зараз працюю над іще однією історією містичного спрямування "Завтра буде вчора"— то так налякала себе, що почала нервуватися, коли хтось телефонує з незнайомого номера. Сподіваюся, після завершення книги ця міні-фобія минеться))
18 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПідніму блог, раптом кому до Хелловіна підготуватися треба)) Згодиться
Ірина Ярошенко, Дякую! :)
:) В мене твір "Проклятий дарунок" - детектив з елементами містики. А у Вас дуже гарно вийшло, начебто опис про містику, а так нагнітає та лякає. ;) А ось себе я налякала, більше чогось не хочеться писати містику. В мене це трохи на реальних подіях. Я прочитала деякі спогади чи історії археологів, а там дійсно було таке, що люди загадково та раптово вмирали після розкриття скіфського кургану відьми чи відьмака. Я коли писала, то мені в ночі потім стала являтися померла скіфська відьма. Брр. Коли закінчила, вона зникла та більше не приходить. Усе це складно, бо я пропускаю усе через себе, а не пишу ніби споглядаючи збоку. Коли не боїшся сам, то краще виходить налякати. Колись в дитинстві я гарно розповідал ллячні історії та лякала своїх однокласників. В нас навіть такий собі клуб був, збиралися в мене вдома кожен розповідав страшну історію. Потім усі лякалися. А зараз... Я гадаю, краще писати про кохання мені :) чи щось таке позитивне
Крися, Дякую))
Я - шматок каменю. Не скажу, що взагалі не читаю містичних творів, чи, що вони не викликають жодних емоцій, однак, на мою суб'єктивну думку, набагато страшніше писати про жахаючі історії, що цілком можуть відбутися із кожним, особливо, коли вони засновані на реальних подіях. У мене мурашки по шкірі, коли читаю не про те, як привиди до смерті налякали персонажа, а про те, як хтось із близького оточення головного героя виявився психічно хворим чи маніяком. Не те, щоб я не використовую нереальні події у творах (взяти хоча б "Часоворот..."), але навіть там герої намагаються пояснити все надреальне за допомогою науки.
Можливо, тому що всьому я шукаю логічне пояснення, можливо, через те, що зі мною ніколи не траплялося жахаючих містичних подій, можливо реальність мені довела, що вона набагато страшніша, але я майже нічого не відчуваю читаючи постійні кульмінації у творах містичного спрямування.
Втім, *тут мала бути описана зворотня сторона жанру "містика", але, в процесі написання, ідея мені так сподобалась, що поки вона не вийшла за межі моєї свдомості, піду-но її занотую і за кілька днів приймайте мене в лавах учасників)))*
Historyk, Будь ласка! Удачі вам у втіленні нової ідеї!
Доречі, забула подякувати, дуже цікава стаття, я зберігла в бібліотеку, якщо можна побільше такого про різні жанри, дуже зрозуміло і змістовно написано. Дякую
Мигаль Мартин, Будь ласка! Я час від часу "дозріваю" щоб написати про якийсь жанр, у моєму блозі можете погортати, є дописи про фентезі, детектив, трилер, любовний роман, потім ще про інші напишу.
Чудова інформація і дуже корисна - просто і по поличках! У мене два великих містичних твори, це "Мереживо снів" і "Ловець снів". Особливо в першому в основі лежать сни і страх смерті. Не знаю, чи вдалося мені когось налякати, але, коли писала і уявляла, або згадувала власні сновидіння, то часом було доволі моторошно.
Ірина Ярошенко, Так, про сни можна писати й писати))
Мар'яно, як завжди, цікавий та інформативний допис. Маю у доробку два твори з елементами містики, так, натяки, та все ж. Під час написання однієї сцени теж була сама злякалася:)) Ще й сміялася із себе, мовляв, Кінг недороблений)) Одне зрозуміла, що не зовсім це моє.
Дякую за корисну інформацію!
Ліна Алекс, Будь ласка! Так, налякати себе людині з фантазією - раз плюнути))
Містика - це не обов'язково страх. Жахи - це трохи інший жанр. Містика - це введення у сюжет того, що не має раціонального пояснення якихось надприродних речей. Але не обов'язково із жахом це пов'язано. Саме так, принаймні, як розумів завдання конкурсу "Містичні прикраси", і саме таким чином писав твір на конкурс ("Я знаю"). А ще - для мене було важливо у цьому творі показати й деякі ідеї, а головне - логіку, щоб містика "мирно уживалася" із детективом. От таке сам собі поставив творче завдання :) Наскільки вдалося - судити читачеві. :) Але "Я автор, я так бачу" :)
Мар'яна Доля, Безумовно, але не обов'язково це страшно :)
Люблю містику, але вона мене чомусь ніколи не лякала. Коли пишу щось моторошне у своїх творіннях, то відчуваю більш захоплення. Натомість на мене впливають сцени насилля. Наприклад у книжках Кідрука "Не озирайся..." і "Доки світло..." містика геть не лякала, але коли били Марка, або конфлікти Індії з батьком, у мене виникало почуття хвилювання і неспокою.
А от після фільмів жахів я буває по дорозі до туалету всюди вмикаю світло))
Дякую за корисний допис))
Мар'яна Доля, Саме так.
Почитала, і тепер хочеться сказати словами класика « це все херня, давай спочатку», мій твір на конкурс більш реальний чим потойбічний і мало містики, а переписувати не хочу, бо я в нього закохалась((((, а із страшного, як люди їли людей, я взагалі не писала, бо дуже таке боюсь(((
Мигаль Мартин, Бажаю удачі в конкурсі!
Цілком погоджуюся з написаним. Не знаю про страх. Якось вжився у цьому жанрі, тому почуваюся органічно, без страху...
Мар'яна Доля, У цьому й більше сенсу. Коли описуєш героя, який долає складні проблеми, показуєш читачу, що завжди потрібно шукати вихід із ситуації... навіть з найскладнішої...
Пишу містичне оповідання на конкурс. Спершу було страшно, а потім якось звиклася. Але писати надалі в цьому жанрі не дуже хочеться - я боягузка))
Богдана Малкіна, О, я ще та боягузка)) Тільки що вийшла кота шукати, а ми живемо в приватному секторі, і чомусь сьогодні не горять ліхтарі на вулиці, то поки полазила по садку, злякалася їжака, мало не посивіла))
Коли я писала містичне оповідання "Погляд з потойбіччя", то з одного боку холоднокровно вбивала своїх героїв, а з іншого - мене до дрижаків лякали події, які там відбувалися. Дуже сподіваюся, що і в читачів мороз шкірою пішов.%)))
Ана Пест, Люблю коли в творі переплітаються, здавалось би, малопоєднувані жанри, як от гумор з містикою.
Написала лише одненьке оповіданнячко з елементами жаху та української міфології. Надалі планую пробувати більші твори з цим жанром, але ще нескоро. Варто розібратись з містикою детальніше. Писала також вночі, але якогось страху не мала зовсім. Боятись витворів своєї уяви я фізично не можу. А от мої друзі, яким я скидала уривочки, то просили більше не надсилати такого о третій ночі)))
Мар'яна Доля, Ну не знаю. Перша спроба мене дуже порадувала, бо я спершу хотіла закинути, але друзі сказали, що варто показати іншим читачам і реакція була доволі непоганою. Можливо, буду розвиватись у цьому напрямку, можливо, приправлю якийсь майбутній любовний роман краплинкою містики)))
Міні-фобія)) автора їсть його творіння))
IvasykAnatol, Ой,боси теж часом лякають не згірш привидів))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати