Отож, сьогодні зиркнула на свою сторінку і зауважила, що число підписників перетнуло позначку 300! Щиро вдячна усім і кожному за підписку, сподіваюся вам тут буде затишно і цікаво)) Нагадую, що зараз виходить роман «Твоя згідно з пунктом три», а ще, скажу по секрету, у мене в стані активного продумування і на старті написання книга, яку давно хочу представити, – це буде дещо дуже несподіване і відверте)
Як обіцяла отут, на кожне кругле число підписників тішитиму історіями з життя) Авторка у цих історіях ненадовго ставатиме Героїнею, а історії будуть чесними, без долі прикраси і вигадки. Ось сьогоднішня про те, як так сталося, що я взагалі пишу.
Як все почалося
Все почалося одного зимового ранку приблизно о 7 годині, коли Героїня потягнулася до аркуша і ручки й чомусь написала віршик. Вона прокинулася, щоб йти у школу, за вікном було сніжно і холодно, тож на папері виросло 10 рядочків про пори року. Тоді Героїні було років 7, але ті рядки досі у пам’яті.
Хоча ні, це вірші почалися тоді. А от складала історії Героїня ще коли до школи не ходила. Вона діставала велику коробку з іграшками, сідала серед них і вголос розігрувала різні сцени. То зайчик з білочкою одружувалися, то хтось за кимось гнався, то розумний кіт карав поганців…
А вечорами, коли тато затримувався на роботі допізна, Героїня лягала у ліжко біля мами і розказувала мамі казки (саме так, не Героїні розказували, а вона розказувала). Говорячи мовою фанфікшену, то були такі собі кроссовери – переплетіння кількох історій. «Колобок» плавно перетікав у «Ріпку», потім десь висовувалася «Золота рибка» чи «Курочка ряба», попутно з’являлися ще купа інших героїв, які невідь звідки взялися. Зазвичай мама засинаючи просила: «Доню, я вже засинаю, закінчиш завтра», на що доня відповідала, що тут ще зовсім трішки лишилося, треба дослухати. Щоправда, мама таки часто засинала, не дослухавши…
Героїня росла, писала вірші, потім з’явилися короткі прозові історії. Навіть вступила на факультет журналістики, як здавалося, найближчий до письменства. Але там у перші ж дні хтось з викладачів сказав: «Ніхто вас тут писати не навчить». Потім Героїня зрозуміла: цьому можна навчитися, але не навчити. Та й навчитися можна тільки якщо маєш задатки, бо оволодіти мистецтвом складати слова у речення – не проблема, але от знаходити такі думки, які варті були б записування, - це вже важче.
І зараз, пишучи навіть невигадливі любовні історії, вона тим і займається, що шукає думки, варті записування. :)
Ось така історія на сьогодні. А що хотіли б почути на наступне кругле число – щось про творчість чи більш особисте?) До речі, якщо маєте до мене запитання щодо творчих планів чи чогось особистого, завжди можете залишати у коментарях – радо відповім)
Дякую ще раз, усім, хто тепер зі мною і моїми героями!
Ваша Устина Цаль.
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТеж спочатку починав з віршів, але перейшов на прозу. Зрозумів, що вірші - це та частина літератури, що менше всього несе в собі смисла.
Устина Цаль, Залишимось при власних думках))
Устино, Ви працюєте чи увесь свій час присвячуєте написанню творів ?
Хто Ваш улюблений автор (з класики та на Букнеті?)
Хто з Ваших героїв є найбільш улюбленим, а над яким образом було важко працювати?
Що Вас надихає? (Музика, природа...)
У творі "Вулкан для Венери" Ви описували неймовірні краєвиди!!! Чи бачили Ви всю цю красу на власні очі?
Які ще куточки світу (де Ви побували) зображені у Ваших творах?
Ось, від мене запитання))))
Устина Цаль, я теж не фанатка курортів)) але чоловік — фанат
йому ті моря тільки й подавай Х)))
Вітаю з красивим числом підписників! Нехай воно тільки збільшується!
Цікава оповідка про героїню, що стала письменницею, а починала майже як Шахерезада))
Ліна Алекс, О, дійсно, навіть не подумала про таку аналогію)) Дякую!
?
Наталя Остафійчук, А, зрозуміло, нема за що просити вибачення)) Дуже-дуже дякую за такі теплі слова!
Дякую за розповідь. Цікаво було почути, що не лише я виносила мозок своїм домашнім оповідками власної генерації)) Знаходити думки - так, це важче. І виразити їх правильними словами в доступній широкому загалу формі... )
Лана Вернік, О, ну, але головне, щоб Ви могли цей шифр самі розгадати)) Бо буває дуже жаль, коли знаходиш якісь свої записки й не розумієш, що ото понаписувала)) Успіхів Вам у написанні!)
Цікаво, як у Вас вдається викладати твір за графіком)) твір вже написаний чи можете писати примусово, щоб встигнути?
Лілія Барковська, Дякую!))
І Вам натхнення у творчості!)
Дуже цікаво дізнатися))) вітаю з 300!!
Олена Когут, Дякую!)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати