Я знову беру участь у новенькому флешмобі від чудової Анни-Марії Еріш)) Має він назву "Найбожевільніші або найоригінальніші вчинки персонажів".

Ну а передаю цю естафету чудовим дівчаткам - Мілені Міліган, Анні Тейлор і Пелін Ерміш)) Долучайтеся))

Такс а я показую уривок з книги "Змушені. Ударник" з восьмої глави:

" «Мій» Даня сидів на диванчику, а біля нього витанцьовувала якась дівка, на ній була міні-спідниця і топ, які ледве прикривали її тіло. Даня навіть не одразу помітив мене, він так захопився розгляданням цієї дівчини. Щоб він звернув на мене увагу, я відпихнула цю дівку, та закричала на мене, але я просто кивнула їй щоб вона йшла геть та щось кричала мене, але все-таки послухалася. А Даня тепер сердито зиркав на мене, хоча...ні, він був настільки п'яний, що нічого не міг зрозуміти.
- О-о-о Соля, ти прийшла замінити Катюшу? Я не проти. - він посміхнувся, а я просто вилила на нього напій, який знаходився поруч на столі, хлопець одразу розізлився і не встигла я оговтатися, як він посадив мене собі на коліна.
- Що ти робиш? Ми йдемо додому. - прошипіла я і намагалася встати, але Даня тримав мене міцно, він поклав голову мені на плечі і вдихав запах моїх парфумів.
- А ти чудово пахнеш! Я не проти, щоб ти станцювала мені, давай! Або краще поцілуй мене. - не попросив, а наказав він і вже нахилився до мене, але я дала йому ляпаса і нарешті змогла встати.
- Ми йдемо додому. - повторила я.
- Ну давай, але якщо ти мені там станцюєш.
- Гаразд. - збрехала я, Даня посміхнувся і слухняно взяв мене за руку, яку я йому простягнула. 
Я викликала таксі і ми чекали його на вулиці. Мені чесно зізнатися було неприємно стояти з Даньою від якого так несло алкоголем, але я трималася.
- А поцілунок! - знову заскиглив хлопець, ні ну він знущається?

- Вдома буде.
- Точно?
- Так.
- Обіцяєш?
Але на щастя я не встигла відповісти, бо приїхало таксі. Я запихнула туди Даню і всілася поруч з ним. Але мене зупинила Стефа, та попросила щоб я подзвонила Корнелії і попередила, що її хлопець геть п'яний у цьому клубі. Корнелія дівчина бас-гітариста, бачила її я всього лиш раз тоді коли ми приїхали вперше на студію знайомитися з нашими хлопцями. Я подзвонила їй і попередила про її хлопця, та пообіцяла що приїде і забере його.

Ну от. Тепер нарешті можна їхати.

Я назвала адресу водієві і ми поїхали, Даня встиг вже заснути в таксі, тому мені довелося тягти його на собі до квартири. Це було тяжко, але Даня прокинувся коли я ледь не вдарила його голову об двері парадного.
- Що ти робиш?! - закричав він, Даня сяк-так встав сам і сердито зиркав на мене. Точніше намагався, бо через його сп'янілий стан він був спроможний лише постійно закривати очі немов зараз міг заснути.
- Пробач. - прошипіла я. - Треба було не засинати!"

Ось такий уривочок вийшов)) Всіх люблю)))