Флешмоб "Сварки, як розділ". А у мене ціла книга!)

Флешмоби тривають, як і моя участь у них)) ШАДІА розпочала, Соломія Стар передала, а я продовжую)))

Отже, сварки. Є в мене одна чудова книга, в якій протистояння головних героїв тривають майже до останньої сторінки)) Мало того, що вони сваряться. Так ще влаштовують одне одному падлянки, щоб в черговий раз навмисно подраконити опонента))) Кожна сторінка цієї книги, як вишукана страва: просякнута гумором, трішки приправлена пристрасними сценами, з додаванням романтики. Ну, і звичайно, що за цією гостро-емоційною стравою приховані тонкі нотки моралі, які істиний гурман неодмінно відшукає.

"Прокляті сини. Черствий" (18+)

До вашої уваги декілька цитат за участю шаленої парочки Бреда і Рубі ;))

           – Я нічого в тебе не крала! – голос Рубі зійшов на крик.

          – Яка майстерна гра! Заслуговує на оплески і «Оскар»! Тільки ти трішки попутала, дівчинко. Це не «Долбі»*, а стріп-клуб!

          – Йди до дупи! – огризнулася руда. – Ще раз кажу: ніяких грошей я в тебе не брала!

          – А ти не тільки гарно вигинаєшся на пілоні, але й вправно брешеш!

          Ляськ! Звук ляпасу розлетівся по стінах. Якого біса?! Я отетерів від відчуттів, які отримала моя бідолашна бородата щока. І за що я відхватив цього ляща? Грррр! Все, досить з нею бавитися!

          – Так, дорогенька. Я зараз удам, що цього ляпасу не було, – видихнув я і міцно схопив її за руку вище ліктя. – Гони мої бабки!

          – Я нічого не знаю! – скрикнула дівчина. Її груди здіймалися від важкого дихання. – Не брала я у тебе ніяких грошей!!! ВІДПУСТИ МЕНЕ!!!

          Вона сіпнулася, але я втримав її силою. Наступної секунди Рубі вихопила з моєї іншої руки склянку і з усієї дурі влупила нею мене по голові. Мати моя жінка! В мене аж в очах засвітилося від удару. Здається, я щойно побачив Далай-ламу! Чи Санту з оленями. Біс їх розбере! Але зірочки точно посипалися у мене перед очима.

***

          – Ти!!! Самозакоханий козел! – її пальці вхопили кружку, яку я щойно помив і рвучко жбурнули мені в голову. Вона свиснула біля мого вуха і врізалася в стіну, розсипавшись на дрібні уламки.

          – Не бий посуд! Він не в чому не винен!

          – Гівнюк!!! – Рубі підбігла до шафки з посудом і вхопила першу ліпшу кружку. Побачив, що то рожева чайна кружка з позолотою на краї. Чорт! – Задоволення потреб, кажеш?!

          – Рубі! Тільки не мамин сервіз! – благально вигукнув, і тільки встиг пригнутися, як кружка дзенькнула об стінку. Трясця! В неї вселився демон чи що?! – Заспокойся! Ненормальна!!!

          – Твоїй мамочці! – ще одна кружка полетіла в мене, але не вцілила, розбившись на друзки об край тумби.

          – На тому світі! – бзденьк! Мінус ще кружка.

          – Пофіг! – ляськ! На кахлі додалося рожевих уламків. Я тихенько пробирався до виходу, щоб якомога скоріше вшитися від цієї шаленої дівки.

          – На цей хлам! – Рубі жбурнула ще одну чашку.

          На декілька секунд запала тиша і я підвівся, щоб глянути, що робить та психічка! Рубі забарилася, шукаючи останню, шосту кружку.

          – Як і на тебе! – заволала вона і кинула чашку прямо в мене.

          Останній залп влучив в ціль. Чашка вліпила мені прямісінько в чоло. Чоооооорт! Мені аж зірочки заблимали серед ясного дня! Очманіти! А це до біса, як боляче! Зате я встиг впіймати останній вцілілий елемент від маминого улюбленого сервізу. Правда, отримав за це шишку на лобі.

Естафету передаю Софія Чайка та Надія Голубицька.