Щодо русизмів та чистоти мови

Продовжую розбирати по частинкам цікаві елементи художнього літературного світу України. На цей раз я буду розкривати проблему чистоти мови в художньому творі. Неодноразово можна помітити, що в українській літературі частенько використовуються русизми, іншомовні слова, діалекти і так далі. Дехто вважає це негативною ознакою, і пропускає повз себе потенціальний твір, здатний зацікавити. Багато-хто завчасно намагається сказати автору, що треба уникати русизми, так мова виглядає чистішою. Я цілий день читав інформацію щодо цього питання, та знайшов кілька цікавих фактів.

Чому русизми настільки вживані в нашій мові? Все дуже просто. Все склалося історично. Україна більшу частину власної історії знаходилась під контролем різних держав та імперій, і найбільший вплив мала Російська імперія. Протягом всієї нової історії, коли вже була ліквідована Запорізька Січ, наша рідна мова постійно знаходилась в повільному об’єднані з російською мовою. Це знають всі.

Але тут і виникає ключова помилка більшості авторів, які намагаються ігнорувати русизми в власних творах. Якщо ви стараєтеся достигнути чистої української мови в творах, то чому певний негатив виникає лише до русизмів, чого подібного нема до слів іншомовного походження. Тобто русизми – це певна особлива група слів, з філологічної точки зору, це ті ж самі іншомовні  слова, які просто занадто яскраво співзвучні з українськими аналогами. Подібного нема до білоруських слів, чеських чи … (виберіть будь-яку мову). Чому слово дурак в творі замість дурня сприймається, як певний негативний відблиск, а слова інтернет, рубікон сприймаються, як нормальне явище. По факту, і ті слова до нас прийшли із-за кордону, і ті слова прийшли із-за кордону. Якесь виборче бажання боротися за чистоту рідної мови.

Чому це так відбувається? Найголовніша причина такого завчасно негативного відношення до русизмів знаходиться в товщі історії та спроб влади Російської імперії, а потім і СРСР знищити українську мову. Так, тут історичне явне протистояння двох культур. На цьому фоні виникає бажання знайти аналоги того чи іншого русизму не лише в багатті власної рідної мови, а й серед слів Західних держав. Тобто боротьба більше виглядає як принципове бажання, а не необхідність.

Я часто використовую у власних творах русизми, особливо ними переповнені діалоги між персонажами. Бачу я в цьому проблему? Ні. Я живу на Миколаївщині, в нас активно розповсюджений суржик, тому спілкування між персонажами з використанням певних русизмів для мене виглядає більш природньо. Якщо я перепишу більшість діалогів, оглядаючись на чисту українську мову, то твори втратять сам колорит мого регіону. В моментах описання різних місць, чи абзаців розповіді – тут звичайно лише українська красива мова. Але під час спілкування моїх персонажів, що виглядить, як нав’язливий спектакль, я не відчуваю самого життя в історії. «Блін», «дурак», «задумав», «да», «Зможе» - і так далі, це слова, що придають діалогу максимального приближення до реальності.

Я не буду переставати використовувати русизми, тип паче, майже всі вони знаходяться в розмовному словнику української мови. Зрозумійте, сильний ривок в розвитку української мови було зроблено на початку минулого століття, з діяльністю Грушевського на Хвильового, і зараз після того, як Україна стала незалежною. Чиста українська мова ще занадто молода, щоб повність існувати без русизмів чи слів іншомовного походження. Якщо згадати, то всі мови світи формувалися не одне століття, а деякі – тисячоліття. Скоріш за все, якщо світ не скотиться до чергового апокаліпсису, то через кілька століть, українська мова зможе обходитися без подібної інтеграції слів інших держав.

Щодоби я викладаю один повноцінний цікавий допис в блозі (не реклама власних творів, чи розділів, саме цікава стаття на цікаву тему). Підписуйтесь та коментуйте.