Як милі чубляться - то лише любляться. Флешмоб.

Вітаю всіх авторів і читачів!

Я знов до флешмобу за власним бажанням. Чомусь в моїх творах немає жодної сварки. Так, напружені моменти є. Навіть емоційні розставання. Але не сваряться мої герої. Та от знайшла уривок, в якому навіть не сварка, а таке собі веселе протистояння. Якщо ви ще не читали оповідання "Сто і одне неЩастя", запрошую, а гарним настроєм забезпечу)))

"Я милувалася чарівними квітами, коли ззаду почула голос:

– Де рушник, яким ти розтиралася?

Здивовано обернулася:

– Який рушник? – та вмить згадала настанови у машині й ледь чутно додала: – У шафі…

За хвильку, що гість витратив на вивчення вмісту шафи, він повернувся з рожевим рушником та ошелешив мене фразою:

– Роздягайся!

– Що!!! – щиро обурилася. – Ах ти ж маніяк!

Я схопила перше, що трапилось під руку (а трапився пульт від телевізора), і, розмахуючи ним, крикнула:

– Не підходь до мене!

Та незабаром усю мою рішучість скрутили у вузлик та притиснули обличчям до дивану, а пухнастий халат здерли, оголивши спину й залишивши прикривати самі сідниці.

– Рятуйте! – несамовито заволала.

– Ти чого? – у голосі спокій та здивування. – Я ж тебе не вбиваю.

І тут я відчула, як рожевий рушник в його руках перетворився на наждачний папір. Краще б убивав! Мою спину обпекло вогнем, здавалося, що клаптями по живому знімають шкіру.

– А-а-а!!!! – зривала я голос. – Ти садист! Ти збоченець! Я сама тебе вб’ю! Я очі твої безсоромні видряпаю! Я твою глузливу посмішку натягну на…

Мою емоційну тираду поглинула поверхня дивана, якою мені категорично закрили рота. І тортури нарешті припинилися.

Мій кат піднявся, взяв щось зі столу та поклав біля мене.

– Вставай, одягайся! – почула я. – Це розігріваюча мазь. Розітри груди. САМА! – виділив він і вийшов з кімнати.

Я підскочила, як обпечена, і почала розтиратися маззю з різким запахом. Не вистачало, щоб він продовжив! Хоча від тієї нещадної екзекуції я відчувала у тілі теплоту та легкість. Це було приємно. Тільки йому  ніколи в цьому не зізнаюся!"

На цьому міцно обіймаю, ваша Ана Пест.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Інка Вікторова
28.07.2020, 09:01:50

Супер уривок!!

avatar
Крися
28.07.2020, 05:46:51

Дякую за цікавий уривочок :)

Ана Пест
28.07.2020, 06:38:18

Крися, На здоров'ячко!))))

Інші блоги
Гляньте, новинка❗
Сьогодні стартувала нова історія "Мій бос - спокусник". Запрошую до прочитання книги з перчинкою♥️ — Я забороняю тобі їхати у відрядження з тим хтивим покидьком! - заявляє мій хлопець. Я в цю мить складаю
Коли нутро рветься назовні...
Захисне коло розсипалося під натиском незліченного натовпу Стертих, які хвилею хлинули до старої хатини. Коли один із нападників пробив оборону і завдав удару в груди Бісиці, внутрішня дамба остаточно не витримала. ​Стародавня
Оновлення у книзі Книги містера Ендрю
Доступне оновлення у книзі - Книги містера Ендрю Глава 8 “– Ей, містере Ендрю, зачекайте, я знаю, що це ви! Гілберт тримав Маргарет за руку і біг разом із нею, намагаючись не втратити старого з поля зору, хоча той
Весела історія зі знижкою❤️
Сьогодні діє знижка на СТЕРВО ДЛЯ БАБІЯ 10%! ? Зустріч через роки, шалене кохання, несподівані сюрпризи, маленький бешкетник, купа комедних ситуацій та курйозів. А ще чоловік, який вирішив позалицятися до незнайомки, навіть
Останні барви осені
Осінь поволі прощається з парком, забираючи із собою золоті барви, теплі сонячні дні та дзвінкий спів птахів. Дерева скидають останнє листя, вітер приносить холод, а природа готується до зимового сну. Це маленька історія
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше