Сварка як розділ життя

А ось і до мене дібрався цей флешмобчик від Ш А Д І А. Передала мені Merveshka, а я передаю естафету далі моїй любій коліжаночці Меланії Литвин

Фрагментик моєї книги "Лише друг, нічого більше" :

— Том, я згодна стати твоєю дівчиною, — швидко сказала я і в цю ж хвилину відчула, як хтось сильно стискає моє зап’ястя. Це було боляче.
— Вибач, що перерву цей чуттєвий момент, але потрібно поговорити, — сказав Нік. Він був дуже злий, здається, я раніше не бачила його таким.
Не дочекавшись моєї відповіді, він просто пішов на вулицю, ще сильніше тримаючи мене за руку. Декілька разів я ледь не спіткнулась на цих високих підборах, але хлопець ні на секунду не відпускав мене. Мабуть, у нас було взаємне бажання вбити одне одного.
Нарешті чи на жаль, ми були на вулиці. Сваритись краще не на виду в усього університету.
— Відпусти! — прошипіла я. Я була готова забути про усі манери і послати його куди далі. 
— Лі, що ти робиш? — він палає ревністю. Раніше не бачила Ніка таким і вперше мені трохи страшно.
— Що ти робиш? Не я це почала, — відповіла я, прибравши його руку від моєї. Це неприємно, що він собі дозволяє?
— Я не винен, — хлопець поглянув мені в очі, в яких не було ні краплі бажання продовжувати цю розмову. 
— То виходить я у всьому винна? Я спеціально змусила Моніку поцілувати тебе?
— Лія, в цьому ніхто не винен. Чому ти не дала можливості все пояснити?
— Що тут пояснювати? Це і так видно, — відчуваю, що зараз заплачу. Лія, контролюй свої емоції. Я опустила погляд на підлогу.
— Маленька, тільки не плач, — голос Ніка став спокійнішим.
Він хотів підійти до мене, щоб обійняти. Та я відійшла і вже зі сльозами на очах продовжила:
— Давай просто відпустимо одне одного.
— Що? — зробив вигляд він, наче не почув.
— Навіщо ми робимо боляче одне одному? Ти чудово знаєш, що разом ми бути не можемо.
— Лі, чому ти так думаєш?
— Тому що ми обоє занадто егоїстичні, щоб прийняти власну помилку. Я не можу бути покірною, як ти не можеш бути чесним зі мною.
 — Ми просто зовсім різні, але це не є перешкодою.
— Навпаки, ми занадто однакові.