Сварка як розділ життя

А ось і до мене дібрався цей флешмобчик від Ш А Д І А. Передала мені Merveshka, а я передаю естафету далі моїй любій коліжаночці Меланії Литвин

 

Фрагментик моєї книги "Лише друг, нічого більше" :

— Том, я згодна стати твоєю дівчиною, — швидко сказала я і в цю ж хвилину відчула, як хтось сильно стискає моє зап’ястя. Це було боляче.
— Вибач, що перерву цей чуттєвий момент, але потрібно поговорити, — сказав Нік. Він був дуже злий, здається, я раніше не бачила його таким.
Не дочекавшись моєї відповіді, він просто пішов на вулицю, ще сильніше тримаючи мене за руку. Декілька разів я ледь не спіткнулась на цих високих підборах, але хлопець ні на секунду не відпускав мене. Мабуть, у нас було взаємне бажання вбити одне одного.
Нарешті чи на жаль, ми були на вулиці. Сваритись краще не на виду в усього університету.
— Відпусти! — прошипіла я. Я була готова забути про усі манери і послати його куди далі. 
— Лі, що ти робиш? — він палає ревністю. Раніше не бачила Ніка таким і вперше мені трохи страшно.
— Що ти робиш? Не я це почала, — відповіла я, прибравши його руку від моєї. Це неприємно, що він собі дозволяє?
— Я не винен, — хлопець поглянув мені в очі, в яких не було ні краплі бажання продовжувати цю розмову. 
— То виходить я у всьому винна? Я спеціально змусила Моніку поцілувати тебе?
— Лія, в цьому ніхто не винен. Чому ти не дала можливості все пояснити?
— Що тут пояснювати? Це і так видно, — відчуваю, що зараз заплачу. Лія, контролюй свої емоції. Я опустила погляд на підлогу.
— Маленька, тільки не плач, — голос Ніка став спокійнішим.
Він хотів підійти до мене, щоб обійняти. Та я відійшла і вже зі сльозами на очах продовжила:
— Давай просто відпустимо одне одного.
— Що? — зробив вигляд він, наче не почув.
— Навіщо ми робимо боляче одне одному? Ти чудово знаєш, що разом ми бути не можемо.
— Лі, чому ти так думаєш?
— Тому що ми обоє занадто егоїстичні, щоб прийняти власну помилку. Я не можу бути покірною, як ти не можеш бути чесним зі мною.
 — Ми просто зовсім різні, але це не є перешкодою.
— Навпаки, ми занадто однакові.

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ш А Д І А
27.07.2020, 18:30:14

Рада, що прийняли участь у флешмобі власного виробництва)))
Вийшла ваша сварка досить непоганою, це я як читач кажу))) і з кінцівкою ви круто придумали, що вони навпаки, занадто однакові))
Дякую за увагу, успіхів))))))

Ш А Д І А, Дякую, люба за такий чудовий флешмоб і теплі слова ❤️

Інші блоги
Букнет шукає відеомейкерів і креаторів!
Якщо ви добре відчуваєте сучасні читацькі смаки у соц. мережах, розумієте, що чіпляє аудиторію, вмієте створювати короткі відео і вже ведете власний активний канал - цей конкурс для вас! Ми хочемо знайти людей, з якими зможемо
Ревнощі не зникають навіть у космосі.
Здавалося б, коли ти навчаєшся в суворій міжгалактичній Академії, де стіни вібрують від рику драконів, а в темних коридорах чатує стародавнє зло, здатне випалити твій розум, часу на романтику просто не залишається. Головне
"Тепер я просто знаю чого хочу"
Ну що ж, після вчорашніх розмов і не тільки… ❣️❣️❣️ Ранок на яхті. Кава, тиша і трохи більше довіри, ніж було ще вчора…❣️ Крадійка Святослав приніс мені каву, сів на стілець і потягнув мене до себе. - Не
✨✨✨ Незабаром Розпочнеться Марафон ✨✨✨
Якщо ви думали, коли саме варто доєднатися, то от зараз якраз час це зробити. Залишити заявку можна ТУТ Терміну подання обмежений
Сучасні романи 18+
Привіт! Якщо ви шукаєте відверті реалістичні історії, які відбуваються в Україні, з героями, які схожі на кожного з нас, з ситуаціями, від яких перехоплює подих, запрошую у вир емоцій моїх романів. Всі 18+! ❤️«Ел»: історія
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше