Всім привіт! Зо два тижні тому я завершила читання дууууже крутої історії. Шикарної у всіх сенсах. Справжнього українського фентезі. І йдеться про історію Ніни Коваль «Легенда про втрачене князівство».

Вражень по собі та за весь час читання історія залишила безліч. Зараз спробую все це впорядкувати. І на початку додам, що дуже шкода, що історія лишається недооціненою на букнет. Хоча справді заслуговує на тисячі шанувальників, адже вона дуже змістовна та яскрава! Кажу відразу, якщо ви «за» красивий слог, «за» глибокий світ, «за» українське фентезі – вам однозначно сюди!

(тут візуал)

Чим мене полонила «Легенда...» Ніни? У першу чергу продуманою системою світу. Він такий глибокий, яскравий, зрозумілий та у чомусь дуже наш, український. Уявіть собі князівство, столиця в центрі, Світоград, скажіть, красномовно? А навколо столиці воєводства. Кожне має свої особливості, детально розписано, так, що чудово розумієш поведінку кожного персонажа, воєвод. Не так давно було зупинено міжусобну війну між цими воєводствами та запанував мир у благодатних землях. Але князь, який знайшов підхід до кожного з воєвод, гине на полюванні.

Подальший розвиток подій передбачуваний. Боротьба за престол ускладнюється тим, що Гострозор, бачачи, що старший син не потягне ношу князівства, наказує передати престол середньому сину. Відповідно, знаходяться ті, хто бачить у цьому свою вигоду, починаються інтриги та підступи, що, врешті, закономірно призводять до розколу князівства на два табори.

У цій історії неймовірно милозвучні імена: Гострозор, Прямислава, Вінцеслав, Горислав, Дара…

У цій історії, війна, кохання, дружба, вірність, зрада, каяття. Все переплетено майстерним мереживом, прикрашене гарною українською мовою. Має логічне завершення. Всі ниточки оповіді об’єднанні в єдиний візерунок, від читання якого отримуєш неймовірне задоволення!

Окремої уваги однозначно заслуговують сцени, в яких описується почуття героїв, та, зокрема, інтимні сцени. Кажу у множині, хоча по суті там одна сцена кохання. Але це ж треба ще вміти розповісти про простий поцілунок таким чином, що сприймається, як повноцінна інтимна сцена! Ось так і у авторки. Все дуже ніжно, вишукано, чемно та водночас відверто – але дуже-дуже красиво.

Я стежила за історією в процесі, то, чесно кажучи, кожного оновлення чекала з великим нетерпінням! У вас тепер є змога прочитати все за раз, не зволікаючи.

Авторці дуже пощастило ще й з тим, що її робота припала до серця дівчині, яка зробила ілюстрації до образів майже всіх головних героїв. А також намалювала мапу втраченого князівства. Ілюстрації та мапа вже є у тексті. Художниця Tatia Koviz. Тож, якщо ви ще не осягнули того, кажу прямим текстом, в Україні з'явився наш власний Толкін.

Перевірено Щегловою! Вердикт – РЕКОМЕНДУЮ!