Оскільки я люблю не лише писати книги, але й читати, то вирішила поділитися емоціями і досвідом. Чому частина книг, на які я заходжу, так і не буде прочитана.
1. Мовна безграмотність. Тут без коментарів.
2. Відсутність нормального форматування і неохайність тексту, бо це просто тотальна неповага до читача. Автор, якому байдуже, як його текст завантажився на сайт, не вартий уваги. Дуже рідко відступаю від цього правила.
3. Розповідь від "Я" - бо часто це нудно і взагалі набридло. Хоча винятки бувають.
4. Від самого початку розшаркування перед читачем або "вибачення", що все це вигадки геніальної/хворобливої уяви автора.
5. Невідповідність психології героя/героїні заявленому віку і статусу.
6. Надто велика кількість займенників.
7. Гумор приниження, коли герой/героїня - "найкрутіші" або "найкращі", але це нічим не зумовлене, окрім бажання автора.
8. "Кохання до вмирання", коли більше нічого в тексті просто не існує.
9. Безграмотність щодо життєвих реалій, міфології, історії, психології і банально загальних знань зі шкільної програми.
10. "Закордонщина", коли іноземні імена і місце дії присутні в тексті, де вони по факту не потрібні (або їх цілком могло не бути).
P.S. Хотіла дописати сюди ще музику, яку радять слухати під час читання тексту, але розумію, що це якийсь чужий мені тренд.
Якщо щось таке мені зустрічається, зазвичай прощаюся з твором.
А що дратує вас?
43 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПречудово. Допис нікого конкретно НЕ зачіпає, проте дописувачі вимагають якоїсь поваги. Які люди пішли м'якотілі...
ОЦЕ мене дратує у книжках - позірна віктимність персонажа і автора.
Виталий Кривонос, Здається, це один з кращих пунктів, що я чув...
Шановна Букнетівська громадо! Дякую за висловлені думки і палкі дискусії!
Це означає, що тема актуальна і її обговорення дуже важливе. Дискусійні майданчики, де можна обговорити дражливі теми, мають з'являтися. Нині так "зірки стали", що таким майданчиком став мій допис.
Усі ваші думки були почуті, а деякі старанно задокументовані. :) Можливо, напишу згодом статтю з психології для якогось журналу. Тому щиро дякую за наданий матеріал.
Стилістика деяких коментарів чітко показала, що мої висновки щодо векторів розвитку сучасної літератури, про що писала у попередньому дописі, були цілком правильні. Це також гарна інформація для роздумів.
Маю велике прохання до всіх, хто дозволяє собі перехід на особистості (особливо під час дискусії з іншими авторами), - таке в моєму блозі не схвалюється. Надалі видалятиму без попереджень.
Зауважу також, що поки я не написала тут жодного негативного відгуку. І починати не прагну. Хто "впізнав" себе у моєму дописі, має подякувати дзеркалу, бо з їхньою творчістю я не знайома.
Я за якісну літературу.
Автор сам обирає, чи він "вічний аматор", чи росте і розвивається.
Мені по дорозі з тими, хто прагне вчитися.
Наталія Девятко (Natalia Devyatko), Згодна на сто відсотків з кожним словом допису
А що мені не подобається в творах, крів вказаних пунктів...
Мовна безграмотність і також коли багато іншомовних слів, які можна замінити.
Коли в одній сцені декілька точок зору, багато фокалів.
Коли мова дуже велична і незрозуміла.
Зайві сцени, які не несуть смислового навантаження.
А так ви все назвали)
О неймовірно)
А можна це зберегти якось?)
1. Згодна!!! Борюся з цим у себе й іноді допомагаю іншим.
2 теж згодна, але через поганий зір дещо пропускаю... Може це і виправдання...
3. Я іноді пишу від я, бо мені так легше утримувати фокал і лінію розповіді. Серія книг про Персі Джексон крута, але ж написана від «я»
4. Так! Це приниження власної гідності.
5. Це може дуже зіпсувати твір)
На 6 якось не звертала уваги.
7. Це є неприродно і такий твір, справді не хочеться читати, все має бути по-справжньому.
8. Саме тому я пишу більшість творів, де немає кохання, або де воно не йде головною лінією.
9. Так. Часто смішно, коли бачиш твір про ХІст, де їдять виделкою)
10. Так, іноді бувають невідповідності. Я молдованка, тому, коли писала твір про Молдову, підбирала відповідні імена. Думала це просто трата часу, та все ж робила це завжди, а виявилось ні.
Музика... Я ніколи не буду шукати її лише для того, щоб прочитати твір.
Дякую, Наталіє, за таку корисну інформацію.
Загалом погоджуюсь зі всіма перерахованими пунктами. Так, ми всі неідеальні, і так, література та стилі різні, а проте існують речі, які мають бути написані грамотно і знаходитись на своєму місці\логічно пояснюватись АБО Ж логічно випливати із законів книги (якщо говоримо про фантастику).
Щодо розповідей від "Я" та займенників: так, в тексті повинна відчуватись різноманітність мови, хоча, звісно, існують вийнятки, коли таким чином підкрелюється атмосфера чи ще щось схоже, але тоді це зрозуміло і природньо.
Щодо "закордонщини", то поясню свою позицію так: якщо у творі є умовна Матильда, що народилася в сім'ї українців Кларка і Барбари на Житомирщині - явно прокол, в іншому ж вважаю твори, де події розвиваються не в Україні\не з українськими персонажами нормальним повноцінним напрямком :)
За музику погоджуюсь. Так, зараз багато людей працюють (ну, й творять відповідно) під музику, але тут слід розуміти, що це швидше стимул для автора, а на читача не справить вона потрібного враження та й не знаю, чи багато людей справді беруть та вмикають рекомендовані треки. Особисто я такий тренд вперше побачив у Макса Кідрука, але мені невідомо, чи це його "фішка" чи ще чиясь :)
Моя хороша Наталія, знаєте, якби ви прочитали мою книгу, то вас би вхопив інфаркт.
1- там в мене, як ви написали- повна мовна безграмотність.
2- текст неохайний не вартий уваги.
3- розповідь від "Я".
4- в мене хвороблива уява
5- психологія героїв теж кульгає
6- займенників теж вистачає
7- герой може і не крутий але класний
8- є кохання вмирання, стрілянина...
9- безграмотність ще та
10- є іноземні чоловічі імена
11- і ще одне - Я пишу під музику.
Тож я дійшла висновку, що моя книга фуфло.
Іван Дурський, Ох, Ванічка, який ви хороший! Дякую!
Повторю слова класика: АСТАНАВІТЄСЬ !!!))
хто в ліс, хто по дрова вже...
За срачем скучили, чи що? Ви інтелігенція, між іншим))) Миріться, бо зараз негативу і так достатньо.
коментар не до блогу, а до аудиторї, котра лбами зіштовхнулася...
Леся Найденко, Тут овер 200 коментів вже. Думаю, таки скучили.
От все наше нутро, не приміряйте все на собі, якщо це все приміряти то можна в кутку забитись й нічого ненаписати й не працювати над помилками.
Це суто думка автора!
А ще мені одна хороша людина завжди говорила, якщо не йде тобі книга відстав у бік через декілька років ти прочитаєш її залпом, тому що наприкладі візьму читала я Пауло Коельйо - «Адюльтер» сенс в тому що у жінки все добре а вона на нннн-кількість сторінок роздумує про зраду. Я її подарувала знайомій якій вона зайшла вона на кілька років старша за мене й їй не здається ця книга не такою.
Мені здається що книги це не сто доларові купюри щоб подобались всім так як і люди й в кожного є свій читач.
Згодна майже з більшістю заявлених пунктів. Проте я нещодавно перейшла на українську платформу, аби спробувати себе у рідній мові, і чи зможу я досягти більшого, ніж вже вмію і маю. Адже для будьякої людини саморозвиток - то є ледь не найважливіший аспект життя. Ми ж не можемо знати усього, проте дізнаватись щось нове кожного дня, і намагатись досягти нових "рівнів" ми можемо, якщо схочемо.
Один пункт мене цікавить більш за інші, а саме, якщо "Автор" соромиться, та невпевнений у собі, і перед початком тексту залишае читачам повідомлення про те, що у його творі можуть бути помилки, чи іще щось незвичне, хіба це може мати значення? Як у такому випадку зробити краще, не повідомлювати читача що до "сюрпризів" чи все ж таки краще залишити декілька слів-вибачень від автора?
Мар'яна Доля, Дякую))) Це дуже своєчасна порада)))
Мене, як читача, також відштовхує "Закордонщина". Взагалі, чесно кажучи, не розумію навіщо українські автори на українському сайті вдаються до такого прийому. Абсолютно нікого не критикую й наголошую, що це моя особиста думка. Просто коли події відбуваються десь закордоном (а це, здебільшого, у США) й головні герої навіть не українці, то немов дивишся черговий американський фільм, а хочеться все таки чогось більш близького та українського на цьому сайті. Звісно, це не стосується фантастики. Щодо історій, написаних від першої особи, то дійсно багатьом авторам здається, що так легше писати, особливо якщо твір доволі емоційний. Розповідь від першої особи дає змогу більше розкрити усі відчуття, емоції та думки героїні, не вживаючи щоразу слів "вона подумала" чи "вона відчула". Я особисто також цим "грішила". Але з іншого боку багатьом читачам, мабуть, справді, не дуже подобається ототожнювати себе з ГГ й, так би мовити, залазити в її шкуру тому, що не завжди характер та світосприйняття ГГ відповідає особистості конкретного читача. Тому, мабуть, розповідь від третьої особи більш універсальна, хоча й від першої, безсумнівно, також має право на існування.
Таяна Арт, Чудово підсумували! Повністю з вами згодна.
Знаєте, якщо ви з такими параметрами будете читати книги на букнет, то тільки лиш свою книгу зможете читати, бо особисто вас дратують ось таких 10 речей, але можливо кожен має своє бачення героя такого віку. Я – Автор, так можливо поганий, але я буду виправлятися і запам'ятайте ІДЕАЛЬНОГО немає.
Кожного може щось дратувати в книгах. Ми ж не нова тисячна купюра, аби подобатись абсолютно всім))) В кожній книзі можна знайти недоліки: граматичні помилки, комусь здається даний сюжет банальним. Я ні в якому разі зараз не збираюсь щось говорити про автора даного блогу і його книги, адже не знайома з творами. Та, як на мене, в першу чергу на цьому порталі повинна бути повага до інших авторів, а не те, що тут інколи можна спостерігати. Ми всі творимо магію, і може, когось наші історії витягують з депресії. Навіть ті самі "Кохання до вмирання", як ви написали. Я стільки разів це писала, скажу і ще раз - давайте з повагою ставитись одне до одного. Можливо, комусь ваш допис був образливий. Давайте, в першу чергу, не забувати про те, що ми робимо одну справу)))
Натхнення вам побільше)))
Буяна Іррай, Раунд!
Все веселіше і веселіше. Мене це дивує: допис про критику в загальному, але раптом знайшлись кадри, котрих це зачепило. Якісь вічні борцуни з адекватними дописами. Якщо не має ім‘я автора, то які питання?! Що з вами не так?! Ніжні квіточки, видихніть! Тут ні про кого з вас не йдеться.
Я уважно перечитав коментарі і мене починає мучити одне питання - Ви наважитеся написати блог "Що мене дратує в блогах"?
Про всяк випадок скажу, що я на на Вашій стороні барикад. Правда, не такий терплячий. Не жду, поки книжка почне мене дратувати....
Мене найбільше дратують дуже дурні герої у підліткових історіях (просто, коли є герої підлітки, неважливо, яка сама історія - теж). Не можу зрозуміти: це настільки дурний автор, що поставив себе на місце героя і не може нічого зробити, чи не пам'ятає себе в цьому віці і "вигадує", які бувають думки у юних героїв? Чи це свідоме "заниження" в рамках жанру, бо всі молоді=дурні, я пишу про молодих, отже всі повинні бути дурними))) А люди різні взагалі-то)) І не факт, що дорослі виростають розумними, коли від початку були дуже дурні. Я таких не бачила)))) Здебільшого, вже які дітки напочатку вдалися, такі й будуть)))
Мар'яна Доля, Дякую за солідарність!))
Напевно, якби подача вашого блогу була дещо іншою, то і сприйнявся він би по-іншому. Звісно, ви всього лише написали свою думку, але, як бачите, не всім вона сподобалась. Рідко пишу коментарі в блогах, але тут не втрималася.
Щодо вашого першого пункту, то я згідна. Насправді, читаючи свої перші книги, мені соромно за ті елементарні помилки, які необдумано допустила. Зараз активно займаюся саморозвитком і хочу сказати, що для цього теж потрібен час. Наразі на Букнеті дуже багато авторів-початківців підліткового віку. Скажу з власного досвіду, що критика дуже потрібна для майбутнього вдосконалення, але не тоді, коли її подають так, наче автор бездарний і писати йому не варто. Якщо це діти, а я маю на увазі вік 14-16 років, то цю критику вони можуть сприйняти не лише агресивно, але й так, наче їм сказали більше ніколи не писати. Насправді, я захоплююся тими дітьми, що пишуть тут свої твори, а не сидять бозна-де, займаючись чимось жахливим.
З розповіддю від "Я" не погоджуюся зовсім. Особисто мені не подобається читати та й писати від третьої особи. Це швидше сприймається так, наче переказ.
Ксана Рейлі, Ти не уявляєш як)))
А я, добра Душа, взагалі читаю дуже мало і вибірково, бо не встигаю прочитати власну, "тематичну", так би мовити, літературу, щоби триматися на певному рівні світогляду. Дякую Вам щиро за цікавий допис. ))
1. Любко Дереш та Макс Кідрук роблять рекомендації щодо музики у творах або ж окремо.
2. Розповідь від "Я" (себто, коли наратор перша особа): "Квіти для Елджернона", "Пикник на обочине" Стругацькі, «Крадійка книжок» Маркус Зузак, "Життя Пі" — це лише декілька відомих книг для прикладу.
3. Даніела Стіл - "кохання до вмирання" або яскравий приклад: "Сутінки"
4. Найкрутіші герої, як тренд янг-едалт в сучасній літературі: "Сутінки", "Голодні ігри", "Дивіргент", "Darkest minds" та інші
5. "Закордонщина"... (коли імена героїв не слов'янські, як зрозуміла) - Володимир Єшкілєв. Якщо мова йде про події не в Україні — то перелік буде величенький )
Решта: неохайність, помилки, вибачення (якщо це не чернетка або ж не передмова) - погодитися можливо. Дякую.
Вибачте, але мене дратує, коли пишуть такі блоги. Ну в кожного ж різні вподобання! Я, наприклад, з Вашого списку порушила аж 5 пунктів (якби вписали ще музику, то вже 6), але, все-таки, знайшла своїх відданих читачів, які завжди підтримують мене і чекають на продовження.
І я ніяк не можу зрозуміти для чого писати такий пост. Що саме Ви хотіли ним донести?) А уявіть, якби кожен написав такий блог про свої вподобання... Був би повний безлад.
Джейн Лоурен, Ну, мені пощастило, я лише 4 порушила пхах)))
Плюс за перелічені пункти. Мене ще дратує, коли з персонажем багато чого відбувається, а він психологічно не змінюється. В реальному житті так не буває. Якщо автор не бачить цієї невідповідності свого тексту і реальності, йому варто зайнятися чимось іншим.)
sanrin sven, 100%...
Мене?
Нелогічність сюжету, помилки в матчастині, пласкі персонажі, банальність.
Якщо багато помилок - також. Але із червоною ручкою книжки не читаю, і спеціально помилки не вишукую.
А, прочитавши Ваш список, виникло питання:нащо Ви у місці, де большість книжок написані від першої особи, більшість же не відредаговані видавництвами, тощо? Думаю, простіше купляти книжки у магазинах тоді.
Дякую за Ваш досвід і за цей блог зокрема. Так, можливо, трохи суворо, проте корисно. Початківцям необхідно таке знати, тому що думка читача важлива. Кожен автор пише для того, щоб його читали. Отже, рекомендую не брати до серця, складати твори і йти плакати, а, навпаки, прислухатися, перечитати, перевірити правопис у текстовому редакторі (а, може, і не в одному), пройти по кожному пункту і вдосконалити свої творіння. Тим самим збільшити свою читацьку аудиторію.
У досконалості немає меж.
А якісну літературу читати набагато приємніше.
Renata Richi, Абсолютно з Вами згідна! Неможливо отримувати лише позитивні відгуки. Критика завжди буде. Важливо вміти відрізнити критику заради критики і критику, яка стимулює виправляти помилки та вдосконалюватися. Без останньої не можливий ріст.
А якісну літературу не лише набагато приємніше читати, а й хочеться читати ще, цікавитися іншими творами автора)
Мене дратує, коли авторові трапляється грамотний читач, який не соромиться тицьнути його у помилки, але він почанає ставати на диби, бо ж у нього геніальна ідея, не така як у всіх, тому помилки варто прощати. А потім ще бзикнути і пихато додать: "НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ - НЕ ЧИТАЙТЕ!" ДЕ ПОВАГА, ШАНОВНІ?
Мар'яна Доля, я також маю зошита, бо іноді стрельне до голови - потрібно негайно записати.
Мені не вистачало таких дописів. Як маслом по грудях. 10 з 10-и. З вашого дозволу, додам:
- Не люблю коли виправдовують чи романтизують злочини. Типу: герой краде, але то для благого діла. Чи: красивий, благородний бандит. Заздрю таким авторам: не доводилось їм спілкуватись з контингентом, про який пишуть. Я ніц не маю проти кримінальних історій, але не люблю там романтизацію цього всього.
- Не люблю... та ні, не вірно. Мене веселять автори, які «попадають» під якийсь пункт і понеслось: образи, докази неправоти (на хвилиночку) суб‘єктивної думки на вираження якої всі мають право. От припустимо: я часто пишу від першої особи. Але лише тому, що це допомагає уникати описів (лицевих емоцій наприклад), зочереджуючись на думках. Так, пошук легких шляхів ніхто не відміняв. І це НОРМАЛЬНО, якщо потенційному читачу або колезі по цеху це не подобається. Нічого поганого немає. Але знайдеться тонка душевна організація, котрій це прямо ножем по серцю. Редактор довів би до суїциду. Сміх та й годі.
- А за музику ви праві. Дійсно жах. Особливий стук з дна, коли згадують російських реперів. Агов, у нас 6 років війна, майте повагу до своєї країни.
- Не сувора, а адекватна критика у вас.
Moonraise Darkness, Справді, і це ж таке захоплююче заняття - пробувати знайти щось нове. несподіване у сюжеті, який здається. нічого такого не передбачає. Просто не завжди є бажання. легше писати одне і те ж "на автоматі".
Дратівливість і література для мене несумісні поняття. Не підходить книга, просто закрийте і не переймайтеся. Радійте, що вмієте краще й можете дивитись на інших звисока.
Портал аматорський. Та й власники бажають більше наживи, ніж підняття актуальних тем чи покращення рівня письменників. Тому й дивуватись немає чому.
Є огріхи у більшості авторів, що лише пробують себе. Вони не є професійними письменниками. Вони не можуть знати усіх канонів описів від Я особи, оформлення текстів і т.д. Так, їх це не виправдовує. Адже існує елементарна людська грамотність, самоосвіта та самовдосконалення. Та все ж цей сайт недосконалий і, на жаль, не має критеріїв, за якими твори можуть публікуватися й продаватися. Це лише бізнес, а письменники - розвивають чужий бізнес.
І хай у мене зараз полетять тапки, як автор, я маю поважати працю інших авторів. Хай, навіть, твір недосконалий, смішний, наївний. Мало хто наважиться написати в особисті поради, дати підказки чи поділитись правильним досвідом, а от відверто розкритикувати, підживити своє самолюбство - завжди раді.
Сподіваюсь, вас не зачепили мої слова.
Хелен Соул, Звісно.
Сподіваюсь, я усіх повеселила! Вкотре позмагались в ораторському мистецтву!) Хорошого дня)
Margo, Як весело. Круто.
Дуже суворо) Я пишу інколи від першої особи. Це допомогає зробити більш відвертим розповідь, не маю на увазі 18 +. Ніби сповідь людини, що не буде брехати сама собі..
Тетяна Гудима, Абсолютно з вами згідна!)))
Бачу, що всі стали непокоїтися через розповіді від першої особи. А я їх люблю)) З 21 книги на порталі в мене шість від "я-особи". Мені подобається такий формат розповіді, бо можна особливо тісно переселитися у світ, про який ідеться, відчути його усіма своїми органами чуттів. Хоча. звичайно. не зациклююся на розповіді від першої особи. але й не відмовлятимуся від неї зовсім))
Мар'яна Доля, Якби я викладала, що пишу першому варіанті, то це б нагадувало бред божевільного)))))
Мене дратує, коли автор байдужий до твору...
все інше вторинне.
Ой, тільки-що все прочитала і хочу виказати свою думку. Ви в багато чому праві. Правда розповіді від Я, думаю просто на любителів. Щодо мене, загалом, мені так легше і приємніше читати, так ніби переживаю всі емоції з героєм і коли пишу від Я, якось звичніше, бо я просто люблю так писати, тоді текст, ніби сам себе набирає і я захоплена процесом. Знаєте, в ваших творам я ніразу не помічала мовної безрамотності, дуже гарно ви пишете, читаю і кайф просто. Я ж навпаки, в моїх творах є багато помилок, доки я не можу розповісти чому, але коли проясниться один секрет про мене -- все стане ясно і буде не дивно). Зараз я пробую свої твори відредагувати і постаратися над кожним розділом. Бо я часто починаю речення з І, Проте і так далі, хоча краще інакше починати речення, але я просто не можу інакше, я просто так набираю, а потім приходиться днями сидіти і виправляти, бо це неправильно. Далі в мене ще проблема з великими реченнями, я пишу і роблю просто ну дужжеее великкііі речення і я потім стараюся зменшити, але всерівно вони великі. Мені ще в школі це всі вчителі казали, але я незнаю, якось само получається, хоча стараюся виправляти. В мене якось так). А з вашими думками я згідна))))
Мар'яна Доля, Оооо, так справді. Інколи постараюся, виправлю, а потім знову (сміюсь). З часом стане легше, ви праві )))))
Вибачте, але мені здається, що це індивідуальна справа кожного. Комусь подобається від третьої особи, комусь від першої, а комусь і те, і інше. Не можу ніяк збагнути, якою була мета написання цього блогу, бо, як я вже казала, у кожної людини різні вподобання і смаки й те, що ви тут критикуєте може комусь справді подобатись.
З деякими пунктами я повністю згодна, але навіщо писати, що від імені героїні - це нудно й нецікаво. Хоч я і автор-початківець, на даний момент, але в більшості літератури та інших джерелах зовсім нічого про це не вказано. Ваша думка цілком суб'єктивна, я це розумію, але прочитавщи це, більшість ще менш досвідчених авторів відразу візьмуться за розповідь від третьої особи, що їм може не вдатись з першого разу. Так, писати від першої особи легше, бо не потрібно багато нюансів, але чому це неактуально та нецікаво?
Мене дратують помилки, а ще однотипні сюжети. Люблю, коли автор своїм твором каже щось нове, а от коли прочитав кілька сторінок - і розумієш, що десь таке вже було. то майже ніколи не продовжую читання. Багато фанфіків, варіацій на тему популярних книг та фільмів через це проходять повз мене, бо порівняння з оригіналом зазвичай не на користь послідовникам.
Оксана Кириченко (Aillin Ai), на щастя)))) слр - це прям жива тема...
Відверто кажучи, сама колись писала від першої особи. Брала приклад зі Стефані Майєр. Тоді, коли мені було 16, її твори видавались ледь не шедеврами світової літератури і я намагалась всіляко брати із неї приклад. Лише згодом змогла вчасно зупинитись. Оповіді від першої особи прекрасні. Звісно, що вони потрібні літературі, однак, з ними потрібно бути досить акуратними. P.S. Тепер перейшла на Енн Райс)
Цікавий допис)
Схиляють до рішення кинути читати певний твір, наступні речі:
1-е місце: найгірше, коли нудно - цього автор може легко досягти, якщо стиль написання буде десь такий, як у школярів початкової школи, ще й розписано усе занадто детально (коли одна подія на 50 сторінок або купа діалогів про все і ні про що), а щоб точно закріпити "результат" варто додати стереотипний шаблонний сюжет, котрий не просто десь колись вже був (бо ж ніц абсолютно нового немає), а зустрічався вже мільярди разів))) А якщо ще й написати в блозі чи коментарях, що книга з щасливим/трагічним фіналом - точно вже такого не читатиму.
2. Безграмотність, коли сила-силенна помилок і друколяпів відволікають від самого сюжету. (на пунктуацію не зважаю). Сюди ж оцей формат, коли неможливо читати з мобільного, бо текст місцями не стає по ширині екрану.
3. Неправдоподібність і нелогічність. Незначні огріхи в цьому плані бувають у всіх, але коли наприклад пишуть про те, що серійний вбивця спершу закатрупив десятьох, а потім зненацька виправився, то це вже занадто))) Приклад з реально існуючого опусу, але не з Букнету.
4. Написано так плутано й уривчасто, що тяжко зрозуміти, що ж взагалі відбувалося.
Moonraise Darkness, Не знаю, чому так відбувається. Як на мене, якщо сприймаєш світ як живий, то він сам веде. І тоді свідомих чи несвідомих повторів не буде.
Я, як автор, завжди у блогах на таку тему, вишукую вказані недоліки у своїх творах))) У мене манія переслідування ))). Можу сказати про себе, що з усіма зазначеними, окрім форми викладу від першої особи - веду боротьбу. Успішно чи ні - покаже час. Розповідь від першої особи планую скоро викласти на платформу. І тут прочитала блог і починаю підхвильовуватись))) Може не варто? Але все-таки спробую, щоб потім не шкодувати. Тепер скажу, як читач. Що мене дратує в творах? Мене не те, щоб дратують вищевказані недоліки. Просто твір або цікавий мені, або ні. Зрозуміло, що коли у ньому багато помилок, то це, скоріш за все, буде нищити мій інтерес до твору. До невдалого форматування відношуся спокійно. В самої іноді руки не звідти))) Ага! Ще хотіла б зазначити, що більшість таких недоліків у книгах, які прочитала, мені й не зустрічалися. Можливо тому, що рідко сама шукаю твори, завжди прислухаюся до рекомендацій інших читачів. Та й навіть у тих книгах, які сама знайшла, і які рекомендувала в своїх блогах, нічого такого не помітила.
Наталія Девятко (Natalia Devyatko), Ну не знаю, чи на ніч варто згадувати ))). Усіляке було!!!
погоджуюся з багатьма пунктами, особилво щодо грамотності та форматування. Чомусь воно дратує))). Деякі вважаю не принциповими. Але щодо Я-позиції не можу погодитися. І хоча більшість моїх творів від 3-ої особи, Я-позицію теж люблю. Там просто обираєш, як зручніше.
Лія Щеглова, Звісно, ні! Якось я читала роман, де було дві перехресні сюжетні лінії. Одна написана від третьої особи, інша від першої. І це було феєрично. Шкода, що той роман досі не виданий...
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати