Веснянка. Візуал героїв й невеличкий спойлер

Привіт, мої любі! Сподіваюся, ви вже читаєте про пригоди Ксені з Артуром? Пропоную вам глянути на героїв книги моїми очима. Саме такими я їх уявляю. В наступному блозі додам візуал і інших героїв.

 

AD_4nXcqZX6ccF1Nf7Q3KseuCzDAnfYTq9rU22Y-eROMhrDSpcrNPCN5nMRvMzTLb_dDI0cMeQdy_zKa2Rw4JKhIhg-c873r5tqvBgCtYCy_JoATD3LNAwMlEA6R4r3INZlNir1cduEQbw?key=UrATuwC1YmK1Uyo0G3hOfSkW

AD_4nXcb00CCEPugrwmzFtO2XZdCufyuJdSPkhYsGZH0Omzks3rQBW131Oy7Jnv-Yz_kihjw8EQ424dyurysP_luC4n5-lFLLRhkUJDyp4rCvwVupM9DeNPzrl7fAQ0_Xvs21RxGEt1LCA?key=UrATuwC1YmK1Uyo0G3hOfSkW

AD_4nXdEAESX_G1zB5GieqHwNzB_dIVdFpCU1HSgUKYuWdWFOXG_wGw1scgq0CEe5rRaS3xqaOuGFupakJUIqMaEez6bglperZy0Cg0xlpPRxpdxi_AvyyhPOoOK_ce76s89xoJhCvATyw?key=UrATuwC1YmK1Uyo0G3hOfSkW

AD_4nXf5R-lNjrXKaX_dC02MlUTTvm2uAqGqo8BYBPcUhQ8Nw9og04_JYzeGqmgj19l2t28M4NZdFweNpndsjJ-kpONC0nyUg4sAkWZ6a9h-jTc_0siiIO7IqvMv2NbZtOCUpGQV1yHO?key=UrATuwC1YmK1Uyo0G3hOfSkW

 

Уривок з наступної проди:

Ми їхали ще з годину, аж доки не опинилися на околицях Києва. Корпус миру був справді далеченько, як сказала б Аріша: «У самій дупці світу». Так воно і було.

Як тільки професор припаркував авто, я хотіла одразу вискочити під дощ, але двері були зачинені.

— Давай спочатку поговоримо, Веснянко.

— Не називайте мене так!

— Чому? У школі тобі подобалося таке звертання.

— Так, але ми давно не в школі. Те, що подобалося мені тоді, більше не чіпляє.

— Справді?

— Ага!

Ніколи не вміла так переконливо брехати! Видно бажання втерти носа фізику додало сил.

— Нащо тоді ти зізналася мені у коханні два тижні тому?

— Аби ви відчепилися й не ставили більше запитань.

— Гм… Як бачиш, це не сильно допомогло, а запитань лише побільшало.

— Що ж, мені дуже прикро, та я не маю наміру на них відповідати!

Сині очі, мов бездонні озера, манили глибиною, та я давно затямила, що панічно боюся пірнати, бо є всі шанси не виплисти на поверхню.

— Тоді на деякі питання відповім я.

Чоловік виглядав так впевнено й невимушено, що я завагалася, а чи треба ламати комедію. Ми давно не в школі. У професора он дружина і діти є. В мене теж… могли би бути. Може поговоримо, як адекватні дорослі люди, переступимо через прикрощі минулого й підемо до світлого майбутнього? Звичайно підемо! Тут якраз посадка неподалік. Зайдемо так, що й не вийдемо. Один із нас так точно…


Читайте книгу “Веснянка для професора” і насолоджуйтеся перепалками героїв. Я відкриваю вам серденько, а ви відкрийте мені свої, написавши коментар, чи подарувавши лайк історії. Як вам візуал, до речі?

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Таня Гасюк
16.12.2024, 20:55:17

Вони пасують одне одному, гарна пара

Наталія Косенко
16.12.2024, 21:28:33

Таня Гасюк, Теж так думаю) дякую)

avatar
Тейлор Грін
13.12.2024, 08:58:46

Наталю, вони - ідеальні *_*

Наталія Косенко
13.12.2024, 08:59:40

Тейлор Грін, Дякую, Єнотику ❤️

avatar
Любовь Даценко
12.12.2024, 23:04:06

Я також уявляла героїв саме такими, особливо Ксенію, їй дуже пасує такий візуал. Така собі закохана, весела, безтурботна, трішки легковажна аспірантка.

Наталія Косенко
12.12.2024, 23:23:09

Любовь Даценко, В задумці вона зовсім не легковажна, але поряд з професором геть втрачає голову))

avatar
Мар'яна Доля
12.12.2024, 23:21:29

Дуже гарні візуали!

Наталія Косенко
12.12.2024, 23:22:21

Мар, Дякую ❤️

Інші блоги
Рецензія
За листопадовим марафоном від Елани Чунту Автор: Юлія Манюта Назва: Гармонія https://booknet.ua/book/garmonya-b454617 Книга написана у жанрі темного фентезі і розповідає про протистояння між могутніми магічними державами за владу
Візуали героїв до розділу ♥️
Всім привіт! ⁠♡⁠‿⁠♡ Візуали героїв до розділу роману «Отруйна закоханість». Вечір відкриття «Нічної Венеції». Щоб побачити більше візуалів моїх героїв переходьте за посиланням. ☺️ Telegram Instagram Facebook Дякую,
Чи повинні діти розплачуватися за гріхи батьків?
«ЧЕРНИЦЯ» ГЛАВА 30. ПРАВДА Іноді правда страшніша за брехню. Особливо коли за нею стоять люди, яких ти колись любив. Один пожовклий лист. Дві родини. Таємниця, яку Софія зберігала роками. Ізабелла та Крістіан
Книга в прямому етері
Книга в прямому етері: чому я пишу роман на очах у читачів Роками шлях книги до читача нагадував закритий клуб із суворим фейсконтролем. Схема лінійна й неповоротка: два роки пишеш рукопис у повній тиші, потім пів року чекаєш
"Між нами сорок років" завершена
Сьогодні «Між нами сорок років » — завершена книга! ❤️ Я попрощалася зі своїми героями, і, зізнаюся, зробити це було зовсім непросто. Останні розділи давалися мені трохи важко, адже разом із героями я пройшла цілий
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше