Весело, молодіжно, пристрасно і дуже атмосферно! Запрошую цього літа вирушити до сонячної Каліфорнії, аби зануритися в історію самопізнання, в історію відчуттів та історію найважливіших рішень:

Почуття на repeat

Автор: Анна Котляревська

Жанр: Сучасний любовний роман 18+

Слоган: Вони знайдуть себе поміж рядків...

Анотація:

Паскудний паскуда. Бридкий Малфой. «Балбєс» рівня 2.0. Кожне з цих прізвиськ я з успіхом виправдовую. Навіть пишаюся своєю нестерпною натурою. Батько навчив мене головному — або правила гри створюєш ти, або їх створять за тебе. Я обрав перший варіант, прилетівши до Каліфорнії. Літня школа, вечірки, рожеві світанки під пальмами, трохи заборонених речовин — такі плани, чуваки.

От тільки не думав, що зустріну дівчину з минулого… WTF? І не думав, що зустріну дівчину з «майбутнього»… OMG! Одну з них буде занадто легко покохати. З іншою — занадто легко зіграти. Чортів Маркус Крус (це я!) знов опиниться в повній лажі. І тільки одна дівчина зможе мене врятувати… От тільки, як не втратити її? Як поставити ці кляті почуття на repeat? До кінця…  ̶л̶і̶т̶а̶  цього паскудного життя? F*ck...

БУКТРЕЙЛЕР

Цитати з книги:

— То ти все ж вирішив підкорити серце Мунсьо? — посміхнувся кудрявий.

— Гарно звучить, бро. Саме так… підкорити її серце.

***

— Ти — Маркусе, й акторська майстерність?? — подруга дзвінко засміялася. — Я пам’ятаю твій «оскароносний» виступ у школі, — Дані так сміялася, що навіть за живіт себе притримувала. Ну, починається… — Що це за роль була? Згадала, ти був грибом! — вона схопилася за рота. — Це був найпохмуріший гриб, який я тільки бачила!!

Телепні теж іржали, як коні.

— Яким саме грибом ти був?? — Джошуа випустив дим із рота, гикаючи. — Галюциногенним?

Я вдавився ковтком, роблячи його з паперового стакана.

— Я був мухомором, — закотив очі. — Досі ржати, ідіоти, я був дитиною!

***

Дівчина побігла в океан, змушуючи моє серцебиття прискоритися. Досі не вірилося, що це моя Дані. Пружні сіднички розгойдувалися, змушуючи дивитися. Мабуть, як друг, я маю відвернутися. Але чомусь не можу. Білі трусики занадто гаряче контрастують зі смуглою шкірою. Впевнений, що про мою Даніелу мріють багато кретинів. Так, чомусь одразу закортіло записати їх до кретинів.

***

І все ж, прилетівши до Міста Ангелів… я знайшов свого. Даніела — мій ангел.

***

— Забий одразу, чувак, — повідомив він. — Це Шарлотта. Наша «королівська династія».

— Що? — ні хріна не зрозумів.

— Її сім’я — це потомки якихось дофіга важних Мунсьо. Вони на якомусь острові живуть і, здається, він їм належить, — пояснив Джо. — Короче, Шарлотта цим дуже кічиться. Й усі навкруги для неї… лайно собаче.

Я наче й чув усе, що казали хлопці, але мозок постійно відключався, бо я все ще дивився на нереальну красуню. Вона пройшла повз нас та, навіть, не поглянула. Це не зачепило, я б теж так зробив. Так, навіть, цікавіше…

— Короче, я намагався підкотити до цієї ципи минулого року, — зізнався Люк. — Але виявляється темношкірих вона сприймає тільки у якості рабів, — фиркнув він.

***

Дуже мило, я знов не можу не усміхатися йому. Такі дрібниці розбурхують мої дитячі спогади. Найкращий друг завжди носився зі мною, як із порцеляновою статуеткою. Колись я йому сказала, що його дружина буде найщасливішою. Отак офіційно і сказала «дружина», погано вимовляючи букву «ж». Це було потішно, але що поробиш, я була дитиною. Та розбили моє серце не власні слова, а відповідь друга… Він сказав, що йому не потрібна дружина, бо в нього завжди буду я. Так по-дитячому, але так щиро. Досі цей спогад викликає сльози на моїх очах… приємні сльози, звісно.

***

Швидко перевдяглися в роздягальні з другом. Вийшли на поле, де всі вже почали групуватися на команди. Як виявилося, що відпустили клас Даніели.

— Маркусе, Джо! — вона щасливо замахала рукою нам. — Йдіть сюди!

Вона запрошувала до своєї команди, стоячи на протилежній стороні від команди, у якій була Її Величність Королівська Династія. Я розгубився, стоячи біля сітки. Треба було обирати… йти до Даніели чи Шарлотти?