Якось ще зі школи воно так пішло, що табуйовані слова та вислови це - таки табу, але в живі розмові без нього мало-хто обходиться. Древні автори досі послуговуються цим правилом, бо це як секс в СССР(типу його не було, але ж звідки брались комуністи і в таких масштабах - загадка). Особисто я люблю смачну лайку, а коли це ще й влучно подано в тексті) Дуже гарно то вміє робити пан Лесь Подерв'янський. Зараз справи трохи кращі, але за ті багато років совка та постсовка справжня українська лайка забулась та збідніла, а якшо точніше - вона не відповідає вимогам часу.
У кого які думки на цю тему?
________________________________________________________________________________________
Який висновок на сьогодні - укрмат, він як укр кіно цнотливий, бо не обласканий.
Наче всі й не проти, але видно квіточка підів'яла. Томі й доля її прописати а узбіччі бур'яном)))
https://www.youtube.com/watch?v=4ea9znbXwgU
25:55 проводжу паралелі!
15 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВ мене лише одна книжка, де була присутня лайка. Хотів написати їі саме так, саме в такому стилі. Треба розуміти чи відповідає це жанру. Фентезі, припустимо, спокійно без неї обійдеться.
Взагалі, хороша ідея її взаємозамінити синонімами: трясця, дідько, холера, хрін, чорт забирай і тд.
Лайка в діалогах заради лайки – так собі затія. Це та річ, яку, якщо вписувати, то має вийти дуже колоритно.
IvasykAnatol, Так. І від того, якщо фіговими листочками то все прикрити, ситуація не зміниться. Захід вже «растльонний», «всьо уже украдєно до нас». І ніхто назад до листочків не хоче, бо вони разом з патерналізмом йдуть в комплекті, а він теж не сумісний із сучасним світом, потребуючим все більш інтелектуальної праці і робочих рук будь-якого кольору, статі та всього іншого.
Коли ненормативна лексика стала обов'язковим атрибутом сучасної літератури, то втратила свою епатажну цінність та цінність реалістичну, стала модною порожнечею. На мою думку, використання цієї лексики виправдане в літературі лише в 1% з усіх випадків, і лише в мові персонажів. Українська мова надто багата, щоб засмічувати її ненормативною лексикою. Є десятки варіантів нормативної і дуже смачної лайки.
IvasykAnatol, :)))) я б погодився і на салат :)
Куди не кину оком стомленим - кругом прутня....(С)
Виталий Кривонос, Прутня прутньою поганяє, а піпл хаває
Прекрасно ставлюсь до лайки. Як до "татаро-монгольського наріччя", тобто запозиченого в стратегічних козацьких партнерів визначення статевих органів, і порядку взаємодії цих самих органів і людей з ними, так і до чисто української, копрофілологічної, красномовної лайки)))
Але лайка в творах, вона як сіль в супі - трішки більше вкинеш, і все - вважай страва пропала. Тож, я за дозування афоризмів, фразеологізмів, жаргонів і лайки в творах.
Анна Пахомова, Про сіль - це влучно.
А ще вона має відповідати часу)
Ну типу сіль з вулканічний там пилом і ті всі їрундиці та витрибеньки.
Все відносно - це раз, в кожного свій смак - це два. Іноді читаєш і в певному місці не розумієш що б тут могло бути, крім цього ай-яй-яй слова. А іноді це просто літературне збочення. Колись, коли я стану ВИДАТНИМ ПИСЬМЕННИКОМ і видавництва будуть бігати за мною, щоб підписати контракт, обов'язково щось напишу з матами. Сподіваюсь це буде досить вишукано )))))))))
IvasykAnatol, )))
Який висновок на сьогодні - укрмат, він як укр кіно цнотливий, бо не обласканий.
Наче всі й не проти, але видно квіточка підів'яла. Томі й доля її прописати а узбіччі бур'яном)))
На жаль, багато українських сучасних авторів зловживають нецензурними висловами в своїх творах, а що занадто, то не здраво. Я думаю, що якщо є якийсь специфічний персонаж, який так розмовляє, то можна кілька разів вставити лайливе слівце "для колориту", але не перетворювати твір у суцільне простирадло матюків. У своїх книгах я нецензурних висловів не вживаю, якщо хтось із героїв лається, то я просто пишу "N. вилаявся", але матюків його не цитую. Звичайні лайливі слова типу "дупи" або тому подібного, буває, проскакують))
IvasykAnatol, Наразі тільки віртуально. Але подумки я з вами! :)
Особисто я не сприймаю грубої лайки, яка прийшла до нас від східних сусідів. Та українська лайка, яка справді наша, як і колись була, так і зараз часом зустрічається, думаю, може бути інколи використана у творах, тим більше, якщо там нічого надто грубого немає. Ми з Лією Щегловою, до речі, проекспериментували, і взяли своїм героям у спільній роботі "Чари не допоможуть" це як особливість мовлення, кому цікаво - можете глянути, чи вписалося воно у твір.
IvasykAnatol, Звісно, зараз того не знати, що раніше було, маємо те, що зараз. А це, переважно, підсилення негативних рис і ті самі прокльони.
В СМУ-17 наказом нового власника було заборонено використання матюків. СМУ збанкрутувало за три місяці у зв'язку з повною відсутністю взаєморозуміння між будівельниками під час роботи.
Тобто автор завжди правий), але й відповідальність у нього персональна!
Все ж є різниця між справжньою українською лайкою і предковічними слов"янськими матюками. Якщо перший різновид має місце бути в художній літературі, то нецензурної лексики, вважаю, краще уникати. Вийнятком може бути хіба ситуація, якщо надзвичайно детально описуються певні прошарки суспільства, де розмовляють виключно відмінюванням п"яти слів, наприклад, коли історія з дуже глибоким зануренням у кримінальний світ. Або якщо дуже специфічний персонаж.
Проте, схиляюсь до того, що без ненормативної лексики значно краще і, якщо добре пошукати, то завжди знайдуться вдалі літературні прийоми, аби її обійти) Автор може сам вигадати таких персонажів, щоб про них було зручно писати)
IvasykAnatol, Так, на жаль, носіїв української мови до нашого часу дожило небагато, що навіть вітчизняну лайку занедбали... Треба це виправляти)
Наведені вами епітети цілком прийнятні (три крапки не рахується, бо можна підставити різні частини організму цієї древньої істоти)))
Теж знайома ця стаття) Маю на увазі, що російські матюки додають тексту вульгарності і без них значно краще. В якійсь зі статей на цю тему теж щось таке було...
Позиція аскетів щодо лайки дуже чітка - це темна мова потойбіччя, яке сполучається зі свідомістю людини... Щодо "сексу, якого не було", - то там сумна історія, насправді. Жінка під час телеефіру хотіла сказати, що сексу в СРСР немає по телабаченню, але їй не дали договорити фразу, затупали-засвистали-загигикали. Загалом то, царина табу запроваджена невипадково, адже є зона інтимності, яка реалізується виключно у відповідних непублічних стосунках. Якщо ж ця зона порушується, людина оскотинюється у своїх мотиваційних пріоритетах, втрачає подобу Божу і затьмарює в собі образ Божий усілякими скотськими похотіннями. Подрев.янський - що можна сказати... Ну є сумнівна естетика "золотого унітазу". Але такий жанр не сприймаю зовсім. Якщо людині хочеться натякнути на ненормативну лексику, то вповні можна написати це якимось натяком з трикрапкою. У чорноті слова чорнота душі виявляється. А автор несе відповідальність, чим він "поливає читача", його свідомість. Принаймні, така моя позиція.
IvasykAnatol, що ж, то слід визначити критерії-еталони, за якими будемо виносити судження про висоту... Достоєвський в "Ідіоті" написав про падшу жінку, але жодної трикрапки, а тим паче - золото-унітазного наслідування стилю Подрев.янського. Принаймні, є пропозиція орієнтуватися на такий критерій. А класика - вічна, як відомо. ) Спасибі Вам, що підняли тему.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати