Шалена історія з пряним турецьким присмаком!

Динамічна, яскрава, романтична та пристрасна історія сучасної "Роксолани" та турецького "шейха". Градус підвищується з кожною главою в книзі:

«ЖАГА»

Ця історія зачепить найпотаємніші ниточки... Оголить нутро... Змусить опиратися... Протистояти, аби назавжди об'єднатися... Історія зцілення.

Автор: Анна Котляревська

Жанр: Сучасний любовний роман 18+

Анотація:

Аліна

Він — справжнісінький кремінь з тихою люттю всередині. Вбиває одним поглядом. Усуває одним виглядом. Він мій найнеулюбленіший тип чоловіків — безмовний звір з глибокою травмою, в якій ніколи не зізнається. Я познайомилася з Демідом на весіллі подруги і сподівалася, що більше ніколи не побачу цього боксера...

Демід

Вона примхлива, уперта, безглузда. Звикла до легкого життя. Просто мила лялечка з оскаженілим язиком. Власне, чому я дивуюся? Поступливі турчанки залишилися на батьківщині, тут же тільки руда бестія. Так, вона — мій найнеулюбленіший тип жінок. Я познайомився з Аліною на весіллі друга. Дякую, доле, мабуть, мало проблем було в моєму житті...

Від автора

Драма, яку неможливо викреслити. Жага, яку неможливо контролювати…

БУКТРЕЙЛЕР

Цитати з книги:

Життя, як книга. Обкладинка завжди ідеальна, але на її сторінках ви обов’язково знайдете драму. Ви обов’язково дійдете до сторінок, які будете гортати тремтячими пальцями, і саме ці сторінки я переживаю знову і знову…

***

— Чому це я маю мовчати? Я живу у вільній країні! Якщо кажу, що ненавиджу, то не-на-ви-д-жу! Такі, як ти, викликають огиду… — отрута, як лавина летить мені в обличчя. — Найгірше, що може трапитися з українкою — це закохатися в турчанина. Це кінець для її життя.

Я стискаю келих так, що він зараз трісне. Цю дівчину так і хочеться покарати. Моєї вигадливості, можливо, навіть, не вистачить для того, щоби вигадати покарання, на яке вона, безперечно, заслуговує.

Огидний каже? У цю саму мить так і закортіло стати найогиднішим для неї!

— Це взаємно, сонце. Ох, як взаємно, повір… — допиваю келих шампанського, аби хоч якось вгамувати нерви. — А тепер йди з моїх очей, Аліно, інакше буде лихо. Бачить Бог, воно буде.

— Як ля-я-ячно… — тягне насмішкувато ця безсмертна.

Розвертається, але в останню мить я стискаю її за лікоть та кажу в спину:

— Але я слідкую за тобою, пам’ятай це.

Вона повертає обличчя до мене, звужуючи хитро очі:

— То ти вже визначись… твої очі не хочуть мене бачити чи все ж постійно шукають?

***

Кохання — це хаос. А з хаосом я звик боротися…

***

— Змерзла… — почула голос Деміда зовсім поруч.

Зупинилася, бо він дуже швидко зняв свій піджак, залишаючись в одній майці. Став переді мною та накинув його на мої плечі. І знов повторюється… Він так близько, поправляє піджак… поправляє моє волосся… уже поправляє волосся? Зазирає в очі гречаним медом, бо його зіниці темнішають…

— Так краще? — вітер вривається в його голос і той зривається.

— Краще… — я ледве дістаю йому до підборіддя, сховати погляд легко… але я не можу відірвати очей від його зацікавленого обличчя.

— І, навіть, кидати піджак мені в спину не будеш? — він нахиляється нижче. Його руки утримують піджак, у якому я… утримують мене.

— Не буду… — шепочу, ловлячи блискавку боковим зором. —… бо після цього ти починаєш цілувати мене.

Бачить Бог, що я несу дурниці, дідько!

Посмішка грає на вустах, що ховаються за густою бородою:

— Думаєш, що тільки так я можу тебе поцілувати? Сумніваюся, що щось може мене зупинити…

Не знаю, чи то грім додав погрозливості його словам, чи то гаряча турецька енергетика, що вже опалювала диханням мої вуста… але кожною клітинкою тіла я відчула, що його, справді, нічого не може зупинити…

***

Здається, що останні роки я жив у пустелі, і тільки зараз віднайшов своє річище… Залишилося вирішити — втопитися в ньому чи напитися ним?