Розчаровувати власних батьків - святий обовязок чи не кожної дитини. Як і бути кращими за власних батьків (інакше, навіщо взагалі потрібне усе це відтворення?).
Отож, ми народжуємося, обожнюємо тата і маму, які є центром Всесвіту, ростемо, пізнаємо, розвиваємося і ... розчаровуємо. Бо тато мріяв про сина, який буде поділяти Усі його цінності, а мама хотіла, аби донька була мудра і витончена. Але, так уже воно природно складається, що кожне покоління має Свої цінності, а мудрість заключаєттся у тому, щоб жити серед них, зберігаючи душевну гармонію.
Та певно, ще ніколи світ не був таким пришелепкуватим, як нині. Звучить банально, але це так. Візьміть хоча б повсюдну безглютеновість, ковідоістерію, чи краній лівий лібералізм. Ідеї, які захоплюють світ і стають масовими, ширячись зі швидкістю світла інтернетом, множачись репостами, та нарощуючи авторитетність тисячами "експертних думок", котрі ніхто уже не ставить під сумнів. Адже, коли ідея набирає достатню кількість голосів, вона стає правдою, навіть, коли до правди має таке ж відношення, як ґудзик до стоїцизму.
Тож, рано чи пізно, ймовірна ситуація, коли мої діти прийдуть до мене і скажуть: "Ма, ти спекла торт з яйцями і цукром? Фе, яка дикість!", чи "Ма, ти що насправді не розумієш, як важливо транс-дітям мати право на зміну статі? О, божечки, і ця людина була для нас авторитетом!"
І я щиро вважатиму їх пропащими зомбі з чіпованими мізками, а вони мене - доісторичною істотою, безнадійно відсталою від сучасного життя.
Тож доки цей момент не настав, я собі думаю, як його не допустити. Як?
Як зробити так, щоб діти мали за звичку сумніватися у істиності поширених (навіть дуже поширених) ідей? Що давати їм читати, що розповідати, яку музику вмикати, аби вони росли із зерном вічного сумніву і допитливістю і живим, палаючим розумом, здатним продукувати думки, замість займатися сліпоглухонімим споживанням чужих ідей?
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДумаю, достатньо навчити все піддавати сумніву й аналізувати. І дошукуватись першоджерел, щоб зробити власний висновок, а не покладатись на чужий. Тільки тоді з'явиться інша проблема: дитина все розумітиме, крім одного - чим думали батьки, коли тягли її в цей божевільний світ)) Останнє - це я про себе))
Єва Єндрик, Вчити аналізувати, а не приймати сліпо на віру. Просто пояснити їм це. Навести приклади.
Мої співчуття, якщо якась яжмама дізнається про те що її діти не їдять чогось (і чому) уже після того, як приготувала оте "щось". І співчуття дітям, батьки яких народили собі біороботів, а не дітей для того, щоб ці діти росли й жили щасливими по-своєму. Ну і на всяк випадок - краще\гірше в ситуації описаній тут говорити некоректно. Бо нема шкали, якою можна вимірювати кращість або гіркість людей в колі однієї сім'ї )
Нічого особистого.просто блог трапив на очі )
Рома Аріведерчі, Чому ж немає шкали? У людства були цілком чіткі орієнтири, яким кілька тисяч років. Та й ваша особиста внутрішня норма, інстальована батьками і допрацьована особистим досвідом, також говорить вам хто є кращою людиною, а хто гіршою, що є правдою, в яку хочеться вірити, а що є відвертою маячнею, на яку не слід витрачати часу.
Тож і в колі однієї сім'ї тим більше є орієнтири, цінності і ідеали, з котрими кожен член сім'ї звіряється повсякчас. А відтак, є і шкала відповідності, гласна чи ні.
Подивіться Карпачова, він там роздає поради)))
Дуже цікава думка. Чи знайшли Ви відповіді на запитання?
Галинка, Думаю, я досі у процесі. Моїм дітям ще мало років, спостерігати реальні результати виховання можна лише на старшому, йому 9. Ми обговорюємо усі суперечливі речі, які бачимо у кіно, або чуємо у новинах. Думаю, добрим знаком є те, що він почав багато сперечатися з нами.))) При чому, робить це досить філігранно, наводячи аргументи а не продукуючи емоції.
Далі буде видно.
Коментар видалено
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати