Флешмоб "Поцілунок головних героїв"

Доброго дня всім тим, хто натрапив на цей блог! Мені випала гарна нагода взяти участь у флешмобі «Поцілунок головних героїв» від Солі Стар! Я, до речі, люблю такі флешмоби, адже вони зближують авторів і додають капельку позитиву у наше літературне життя)) І щиро дякую Ксані Рейлі, що долучила мене! А свою естафету передаю моїм любим колегам – Улясі Смольській і Ярині Король. Приєднюйтесь до нас❤

Перший поцілунок головних героїв дуже важливий для авторів, повірте. Особливо, ще й коли автор пише в жанрі любовних романів) Після цього моменту більшість читачів уже роблять висновки, чи варто читати далі, чи зупинитись. Тому, у ці рядки я вклала все можливе, щоб вам було приємно і цікаво читати дані моменти)

Опубліковую вам уривки з книги «Дозволь мені пізнати тебе». І так як у книзі два головних претендентів на серце головної героїні, то опубліковую й два поцілунки:

Меган і Тревор:

- Пробач мені. І дякую за те, що поруч зараз… - прошепотів він мені. Це звучало так інтимно. Тіло приємно затремтіло.

- Все добре. Ти правильно зробив, що виговорився. А зараз пораджу тобі створити якісь нові спогади з цим місцем. І щоб вони перші спадали тобі на думку.

- І я навіть знаю, які це можуть бути спогади… - промовив трохи впевненіше він. Я підняла голову, щоб запитати, що він має на увазі, але я не встигла спитатись… Тому що відчула як його губи торкнулися моїх.
Він лагідно пригорнув мене до себе за талію. Це було так… Незвично. Незвично приємно. Я відчула, що Тревор хоче поглибити поцілунок, але я різко відійшла від нього.

- Ой, пробач, Мег… Я не зміг стримати себе…

- Ем, ні, Тревор. Все чудово, просто… - розгублено говорила я, не знаючи, як правильно признатись йому. — Я просто ніколи не робила це. Розумієш?

- Ов-в-в, — протягнув цю фразу він, здивовано поглянувши на мене. — Я точно не очікував такого.

Я готова була в цей момент провалитися крізь землю від сорому. Тревор знову підійшов до мене на небезпечну, близьку відстань.

- Меган, це нормально, чесно. Це не так мало відбутися. Я думав…

- Я розумію. І я не хотіла переривати цей момент. Просто я… Я злякалась, що зроблю щось не так…

Хлопець посміхнувся і перебив мене:

- Знаю, що звучить це трохи дивно, але можу тебе навчити. Якщо хочеш, звісно…

У мене «вирвався» істеричний смішок від цієї ситуації, але я взяла себе в руки і прокашлявшись, сказала:

- Ти серйозно зараз?

Хлопець сумно опустив очі донизу. Голосно вдихнув, знову підняв свої очі, які дивилися на мене так пильно і болісно:

- Ми з тобою не так довго знайомі, Меган, — почав говорити він, а моє серце забилося частіше, — але за цей короткий час я почав щось відчувати до тебе.

Тук-тук-тук. Я чую стукіт серця, мабуть, у кожному органі мого тіла.

- Я думаю, що ти мені подобаєшся… Чорт, ні не так! Я щодня думаю про тебе! Щось тягне мене до тебе і я не хочу відступати назад. Хочу бути поруч…

Тревор злегка взяв мене за руку, ніби боявся, що я знову відштовхну його. Але я не хочу цього робити! Я прийняла рішення і підійшла ще ближче до нього. Так близько, що відчула його нерівне дихання на моїх губах. Невпевнено, але чітко промовила:

- Я хочу, щоб ти мене навчив цілуватись.

Його очі замиготіли і в них з'явилась іскра. Хлопець злегка прикусив губу, споглядаючи на мої губи. Ох, яка між нами напруга. Я відчуваю це і впевнена, що він теж. Я обійняла його шию і тепер повністю була притиснута до нього. Тревор поправив моє волосся, яке закривало щічки, за вушко. Я голосно вдихнула від страху. Він це помітив і посміхнувся.

- Хей, не переживай. Головне розслабся і повторяй за мною, — він підійняв моє підборіддя так, щоб я була з ним на одному рівні. Я кивнула і Тревор знову поцілував мене. Так легко, що я майже цього не відчула. Я застогнала крізь поцілунок, вимагаючи більшого і він послухався. Я одразу відчула його язик, але не розгубилася і робила все так, як пояснював хлопець. Я повністю розслабилася і це стало так приємно. Боже, ну чому я раніше не цілувалася? Це ж так прекрасно! Та тому, що не було того самого. А Тревор… Він той, хто хоче бути зі мною. Я подобаюсь йому! Це ж вперше, коли я почула признання від хлопця. Ох, який чудовий вечір... Він назавжди закарбується в моїй пам'яті. Захід оранжевого сонця, шум могутнього океану і лише ми. Що може бути краще? 

Меган і Райлі:

- Я шукала тебе…

- Навіщо?

- Потрібно поговорити.

Як тільки я закінчила речення, Райлі голосно розреготався, а потім знову облив обличчя водою. Декілька капельок ляпнули на мене. Вода мало не льодяна.

- Про що мені говорити? Та ще й з тобою?

- Ауч. Це була колюча фраза…

Райлі усміхнувся і, нарешті, подивився на мене. З його обличчя та волосся стікала прохолодна вода, ніби він щойно виліз із басейну. Але це не робило його менш привабливим... Він повільно витягнув зі своєї кишені пачку сигарет і закурив одну при мені. Я не змогла встояти під його пильним спокусливим поглядом і, навіть, не помітила, як сперлась на двері. Він запропонував одну сигарету мені, простягаючи пачку. Я зразу відмовилась, захитавши головою, і скривилася, як ванну кімнату заполонив противний запах диму. Райлі тяжко вдихнув і тихо промовив, відвівши погляд:

- Ну звісно ж. Як я міг забути… Чиста і непорочна...

Я здивовано звела бровами:

- Тільки не кажи, що ти прихильник «Отелло»? – спитала я, підійшовши ближче. Я сіла біля Райлі на високу тумбу біля умивальника.

- Я просто прихильник цитувати Шекспіра, - усміхнувся він і я побачила його милу ямочку на щоці.

- Вау, я здивована…

- А то... Сам шокований.

Ми обоє засміялись, а потім кімнату оповила тиша. Райлі загасив сигарету і викинув її через відчинену кватирку, яка була у ванній. Він повільно підійшов до мене і став навпроти. Це була погана ідея сісти на цю тумбу...

Я відчувала його гаряче дихання, яке давало легкий запах випитого абсенту і м'ятної сигарети. Але він не відштовхував мене, а навпаки, притягував. Я прикрила очі, просто вдихнувши його запах на повні груди. У мене таке враження, що я почуваю себе біля нього більш п’яною, аніж від алкоголю. Райлі стояв так рівно і непорушно мов скеля. Він насолоджувався моїм виглядом, але боявся доторкнутись. Боявся, що я знову втечу або що нас знову перервуть. А мені чхати. Наважилась поправити його мокре русяве волосся, яке не давало мені насолодитися голубизною його очей. Лагідно запустила руку у волосся. Це дало хлопцю поштовх доторкнутись до мене. Одною рукою він ніжно провів по вигину моєї талії, а другою погладив ніжку. Чорт, як це приємно... Я прошепотіла щось незрозуміле і одною рукою обійняла його за шию, а другою продовжувала гладити його шовковисте волосся. Навіть не помітила, як наші носи вмить доторкнулись одне одного. У кімнаті було чути лише наше прискорене дихання. І це так сильно збуджувало. Я ледь стримувала себе. Сьогодні ми мусимо довести цю справу до кінця.

- Меган, — прошепотів на видиху він, — ти граєш з вогнем.

- Знаю. Я вже давно обпеклася тобою, Райлі. І мені вже не страшно згоріти. 

Після цих слів Райлі втратив контроль та поцілував мене так різко і неочікувано. БОЖЕ, ЯК ДОВГО Я ЦЬОГО ЧЕКАЛА. Його поцілунок не був схожий на жоден, які були у мене раніше. Він цілував мене зовсім неакуратно, але пристрасно. Показував всю свою владу наді мною. І я підкорялась тому, що шалено хотіла цього. Шалено чекала цього. Я аж застогнала від того задоволення, яке мене накрило. Це незвично і, навіть трохи, грубо, але так подобається мені набагато більше, аніж вся "ванільна" ніжність. Чи це так здається лише під дією алкоголю?.. Хлопець пригорнув моє тіло ще ближче до себе так, що я аж побоялася впасти з тумби, тому обхопила його талію ногами. Його руки опустились нижче, впевнено задираючи сорочку і погладжуючи відкриту шкіру на моїй спині. Услід за його дотиками, я відчула табун мурашок на моїй шкірі, але це було так неймовірно - як і абсолютно все, що я відчувала. В голові взагалі не було думок про те, що я роблю щось неправильно. Було тільки одне слово - насолода.