Що там казав Кінг? Треба писати кожного дня? Ну добре, сьогоднішню порцію символів я викладаю у цей блог, аби не почуватися зовсім лінивою.
Я на Букнет три місяці. До цього часу навіть не здогадувалася про українську версію. Ось припхалася я сюди зі своєю першою історію «Робота над почуттями». Чесно, відчувала себе новенькою в дуже великій, елітній школі. Не знала нікого, абсолютно. Сховалася на задній парті, і почала спостерігати за нашими авторами.
Тут були і лідери, і відмінники, і активісти, і бандюгани. Окремою субкультурою здавалися дівчата, що пишуть фентезі (маю на увазі авторок «Проклятих синів») – милі феї та мрійниці. Хелен Соул показалася мені ледь не зіркою (ну з таким-то псевдонімом), я навіть боялася коментувати її пости. Тільки згодом зрозуміла, що це проста і щира людина. Тетяну Гудиму я взагалі плутала з Мар’яною Долею, думала, що це одна і та ж сама особа. Не питайте чому – сама не знаю. Зараз навіть згадувати соромно. Анна Пахомова, Лія Щеглова і Юліанна Бойлук для мене були відмінницями, прикладом для наслідування. Так є і досі. Дмитро Чорнота – крутий чувак з паралельного класу, а Ворожеска – неформал і гік (ну, знаєте, така чувиха, що взламує сайт Пентагону США між гортанням стрічки в Інстаграм).
Ви ще читаєте? Лише згодом я стала почуватися більш-менш комфортно. Почала знайомитися ближче, приймати участь у літературних марафонах і читати ваші твори. Я усвідомила, що нарешті знаходжуся у тому оточенні, яке мені близьке.
Дякую кожному за підтримку, критику та натхнення. Ви найкращі, ви створюєте цілі світи і саме ви даєте життя сучасній українській літературі.
Зараз в мене 120 підписників, і це величезне число для людини, яка зовсім нещодавно коником стрибала від щастя, коли помітила 10 переглядів своєї книжки)))) І ще одна деталь. Десь у блогах, до Віки Задорської звернувся чоловік, він казав щось типу: «в тебе більше 1000 відстежувачів, а сама відстежуєш лише кількох» вапще зажралась. Так ось, в мене буде так само. Ні, не тисячна аудиторія – я ж таки реаліст. Просто не дивуйтесь, що я не підписуюся на своїх колег. Я їх ціную, але настільки кайфую , коли отримую сповіщення про коментарі від читачів, що кидаюся натискати на той дзвоник, як ненормальна) Тому й тримаю його «незайманим» для таких справ.
15 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМені найбільше сповіщень приходить на власні публікації в блогах, як не дивно)) А на твори інших авторів чи свої власні менше - через те, що сповіщення приходять лише на оновлення понад 20 тис. знаків, тобто не щоразу, як автор викладає новий розділ ( бо зазвичай вони такі менші).
От воно що)) Ні, здаватися нам ще рано))
Цікавий і щирий блог. Вам удачі й успіхів
Дякую! Вам також, обожнюю ваші твори
Вітаю щиро!!! Популярності шаленої і натхнення безумного!!!!
Як мені приємно!!!!!)))))❤️
Вітаю з підписниками! Значить Ви на правильному шляху)) щодо підписок на інших авторів і сповіщень, так от я зробила раз експеримент добовий(підписана на 85 авторів, у списку читаю зараз- 29, хочу- 47 ), то було 28 сповіщень. Найважче було втриматися відкрити дзвіночок)) але було добре, що читати оновлені твори могла.
Ото якби в мене було 28 сповіщень, я б отримала серцевий напад. Подумала б, що слава прийшла))
Дякую на доброму слові!
Вітаю з першою сотнею, і бажаю щоб вона росла в геометричній прогресії)))
Анна Пахомова, Подивимось)))) дякую!
Ой))) пригадую ту кумедну пред'яву))) навіть не відписувала тому хейтеру) і справді мало на кого підписана, щоб не розгрібати десятки сповіщень)))
Вікторія Задорська, Безсовістна)))) Треба було на нього підписатись!
Цікава розповідь)) А я підписуюся на колег, бо ж читаю, як ненормальна усіх, хто мені подобається ( а таких авторів дуже багато)) Насмішило, що ви мене плутали з Танею Гудимою, десь ми, видно, й справді схожі :)
Мар'яна Доля, Я ж така Галя балувана, що не читаю незавершені книжки. А коли мої улюблені автори їх дописують, то і так прозповідають про це у группі.
Вітаю!))) нових звершень та особистих перемог (найцікавіші, як на мене, саме перемоги над собою, а решта - справа наживна).
*не думала, що таке враження справляю... нічого в житті не ламала (принаймні точно не з поганими намірами)))
Леся Найденко, Мудро робите.))) і прошу
Привіт!
Прочитавши ваш блог, згадала і свій довгий шлях на Букнеті) Перші знайомства, перші конфлікти, перші досягнення!
Бажаю вам успіху!!
Іса Тарк, Так, це складний і заплутаний шлях, та я тепер хоч трохи второпала, що тут і до чого)
Дякую вам!
Повірите, я як і ви довгий час сиділа тихенько і нікого не чіпала і лише інколи з кимось спілкувалася) Знайшла співавторку, але напевно спілкуватися з кимось більше не стала, хоча минулого року трішки більше роззнайомилася з іншими дівчатами та чоловіками. Також дуже поважаю наших авторів, усі вони чудові, шкодую за деякими чоловіками які з постапом не отримали те, чого хотіли і я залишилася з недописаною книгою у бібліотеці. Вітаю вас з першою сотнею, нехай вона переростає у тисячу, а тисяча у десять) Обов'язково радійте власним успіхам, це така собі міні- нагорода для самої ж себе.
Леся Найденко, Звісно, буду рада почитати щось свіженьке)
Оце так відкриття. Навіть не знаю чому ви мене сприймаєте так високо) Я хоч і на другій парті сиджу, та мовчу в ганчірочку) Можеш коментувати, я не кусаюсь) А, взагалі приємно, що мене згадати попри мінімальний список фаворитів) вітаю в команді гепнутих письменників)
Леся Найденко, Оу) ну Дякую)
Ой, ваш блог нагадав мені мене на початках) Хоча це давненько було, але все ж таки) Я взагалі свій перший блог написала ледь не за пів року перебування на потралі) Мало коментувала, сиділа собі тихесенько) Дякую, що згадали приємним словом нашу з дівчатами серію)
Радію вашому досягненню, адже знаю, як це круті відчуття, коли ти тільки починаєш і спостерігаєш, як зібльшується власна аудиторія. Бажаю вам помножити це число як мінімум в 10 раз, тішити своїх читачів цікавими сюжетами, невичерпного натхнення і чемної Музи!
О, розумію)
Думаю, багато хто тут може так сказати про себе за ті часи, коли ми всі починали свій шлях на цій платформі. Чудово, що вам вдалося знайти однодумців і прихильників творчості. Саме це мене теж тут приваблює.
Так, я наче рибка, яку з акваріума раптом випустили в річку)) Задоволений карась
ось так сидиш собі тихенько на задній парті, рукописи строчиш, а тут хопа, і приклад для наслідування))) Несподівано)))
Натхнення, Лесю! Нехай все бажане виходить, як хотілося)))
То ви, мабуть, поруч сидите, тому я постійно до вас підглядаю))))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати