Про те, як я пишу...

Насправді історія цікава, але думаю, що я не одна так працюю.

Можу серед ночі прокинутися від того, що прийшла ідея, і я обов'язково, десь її нотую.  Вже потім, якщо вона сильно запала мені в душу, починаю розвивати її. Зазвичай все пишу спонтанно. Раніше нічого окремо взагалі не нотувала. Зараз залежно від книги намагаюся, хоча б прописати основні моменти, але переважно, я нотую, лише імена та дати, або якісь важливі події, щоб про них не забути.

Я пробувала спочатку прописувати скелет твору, а потім по ньому вже дописувати додаткові моменти, створюючи книгу, але такий варіант, точно не для мене, бо я часто змінюю цей самий скелет, і тоді треба багато переписувати.

А ще, я можу мати одночасно багато варіантів однієї книги, або багато початих творів чи книг, але щось потім автоматично відсівається, і залишається найцікавіше.

З натхненням все складніше, раніше я з усією серйозністю вважала, що треба чекати моменту, коли прийде муза. Але потім почитавши поради декількох відомих авторів, зрозуміла, що все це не більше ніж ілюзія, і щоб праця була плідною треба стимулювати себе, та привчати свій мозок до систематичності. Збрешу, якщо скажу, що все ідеально виходить, саме так, як мало б бути, але я принаймні не роблю більше перерв у кілька місяців, або ж і по пів року, як було раніше.

 Інколи для збільшення словникового запасу я просто перечитую словник, а інколи для пошуку ідей, я просто дивлюся ролики на буктюбі, а потім все в голові з'єднується і виходить щось самобутнє та цікаве. Але так я роблю лише останнім часом, раніше ідеї самі штурмували мій мозок, ніби просячись, щоб я перенесла їх на папір.

Сподіваюся мій досвід буде для вас цікавим, та стане у пригоді.