Вибір чаклуна. Початок.

Вітаю! Погода сьогодні абсолютно не радує. Дуже похмуро і якось сумно. Тому пропоную зануритися у світ пригод і магії, щоб відволіктися від сірих буднів. Для ознайомлення пропоную цитату. А якщо зацікавились, то клікайте СЮДИ, щоб прочитати продовження. І не забудьте додати книгу в бібліотеку, щоб потім не загубити)

Цитата:

Раптом, судно здригнулося, і, якби він не тримався за поручні, то, мабуть, валявся б зараз на палубі, як деякі з матросів. Краєм ока помітив відблиск на воді, схожий на луску. Ще один удар, і ось біля корми видніється величезний хвіст з плавниками.

–  Морський змій! – підтвердив його здогад крик капітана. – Готуйте гарпуни!

– Як морський народ пропустив його сюди? – гукнув один з матросів. – Чому вони не дотримались договору?

– Якщо виживемо, то обов'язково запитаю! – вигукнув у відповідь капітан, забираючи з рук помічника важкий металевий гарпун. – Вивчу їхню посейдонову підводну мову і запитаю!

Крики та біготня по палубі супроводжувалися новими поштовхами корабля. Доки команда безрезультатно намагалися поцілити морського змія, Менелаос все стояв, тримаючись за поручні, ніби нічого не відбувалося. Лише губи ледь ворушилися, наче він нашіптував щось. Та ось пальці розціпились, а бурмотання ставало все голоснішим. В руках появились оранжеві сполохи, а згодом і повноцінний вогняний батіг. Менелаос розсудив, що змій, як істота глибин, повинна боятися вогню. Дочекавшись коли монстр, поранений прицільно кинутим гарпуном, вирине з води, він закинув вогняний зашморг йому на шию.

Морське створіння запручалось з усіх сил. Роззявило пащу, повну гострих зубів, кожен з яких був величиною в людський зріст. Батіг обпікав зміїну шкіру. Було чутно навіть характерний запах паленої плоті. Хаотичні рухи монстра глибин створювали величезні хвилі, що заливали палубу. Здавалось от-от і маленький кораблик не витримає такого натиску.