Чи потрібні звернення до читачів у тексті твору?
От стало цікаво обговорити таке актуальне питання. Нещодавно під час розмови з нашими авторами торкнулися діалогу з читачами. Звісно, ми усі спілкуємося в коментарях, у соцмережах, в блозі само собою))
Але є автори, що в кінці кожного розділу задають читачам питання, пропонують якісь завдання, організовуючи певний інтерактив. дехто і перед розділом вітається та щось пише від себе. От захотілося поцікавитися у колег-письменників - чи ви таке практикуєте? Якщо так - то яким чином будуєте діалог з читачами і чи приносить це якусь користь для розвитку вашого сюжету та популярності книги в цілому?
І питаннячко для читачів - а як ви сприймаєте такі авторські відступи та завдання? Чи не почуваєтеся, як школярі на уроці літератури? Не дратують вас запитання про те, що на вашу думку, хотів донести автор своїм твором, або заклики поставити зірочку і залишити коментар?
З нетерпінням чекаю відповідей))
Ваша М.Д.
17 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯк автор не пишу, а як читача, то мене таке дратує. Здешевлює сюжет чи що.
Дякую за вашу думку!
Такого ніколи не пишу, нічого ні в кого не прошу, та іншим не раджу. На мою думку це виглядає смішно, випрошувати зірки або коментарі чи підписку. Як на мене це знецінює автора і насправді відштовхує читачів.
Любера Анна, Згодна з вами, що випрошування чого-небудь - це не найкращий варіант. але в тому, щоб ненав'язливо подякувати читачам за увагу до твору чи запропонувати підписатися на автора, аби бути в курсі його оновлень - на мою думку, нічого страшного немає))
Мені це нагадує настирливих напівжебраків, які намагаються тобі щось втюхати під церквою чи під магазином. Або сучасні телемагазини.
КТГорошко, Інколи й справді можуть виникнути такі асоціації...
Мене це дратує. Закриваю. Усі ці "Гей! Гей! " виривають тебе зі світу книги, і враження зіпсовано. Особливо на кшалт: "А ви знаєте, що Вася зробить у наступній главі? А він такеее зробить!" Якщо хочеться щось сказати - пишіть в коментарі. Але то "стильно, модно, молодіжно" і підходить для багатьох сучасних людей з кліповим мисленням.
Senja Aleksandra, Так, іноді напрошується висновок "що занадто - то не здраво"...
Але звернення до читача не повинно нести в собі прохання поставити зірочку чи підписатися, це має бути лиш діалог з читачем по сюжету, наприклад: "Як ви гадаєте, чи могла вона (він) вчинити інакше?".
А ось авторські відступи і завдання після сюжетного тексту це, мені здається, зайве, якщо звісно це не підручник з навчальної літератури)
Є ось такий класичний діалог з читачами:
Чєтатєль ждьот уж ріфми "рози".
На вот, возьмі єйо скорєй.
(с) Олекса Гарматничук
Ну мова ж наче йде про звернення автора до читачів, а часто саме такий стиль бачу.
Запрошую вас у свій світ роману) Можливо вам буде цікаво сучасний любовний роман, написаний чоловіком)P.S. Як не мене, звернення до читача потрібне)
Дякую, загляну))
Все залежить від самого автора: бажає він вести діалог з читачами чи ні. Більшість читачів люблять спілкуватися з авторами, і підтримують такі звернення. Як автор, майже цього не роблю. Мені подобається більше, коли сам читач захоплюється моїм твором, а не просити у нього зірочки. Як читач, спокійно до цього відношусь, коментую і лайкаю те, що справді подобається. Дратує лише те, коли автори пишуть - не подобається не читай, або - мені все одно на вашу критику, мій твій хороший. Це, в принципі, дратує будь-якого читача.
Так, я думаю, це всіх дратує.
Як читач, я таке не люблю і пропускаю в тексті. Особливо набридає, коли читаєш і раптом: «ставте зірочки», в кінці кожного розділу. Як милостиню просять. По руках би за таке надавати, але кожному своє, думка суб‘єктивна. І якщо раптом таке виклянчування працює на користь книги, тоді нехай. Зазначу від себе, що хорошій книзі це непотрібно.
Як автор, я завжди дякую читачам та друзям, котрі допомогли з написанням. Але в кінці книги. Не люблю переривати історії. Нехай читач занурюється в той світ без зайвих відволікань.
О, інтерактиви. Якщо сюжетний, і не відволікає – однозначно за, це круто.
Якщо в кінці кожного розділу, як пише Іван, то таки забагато. А якщо в анотації чи в кінці книги - то я нормально до цього ставлюся))
Як читач вважаю такі звернення цілком нормальним явищем. Якщо схочу напишу відповідь, не схочу просто проігнорую.
Як автор вважаю не зайвим нагадати новому читачу, що мені теж треба фідбек, що книжку можна додати в бібліотеку чи закликати поставити їй зірку. Але часто писати це лінь.
Так, особливо якщо читач уперше зайшов на сайт, він може і не знати, що це за зірочки, і навіщо додавати книги в бібліотеку...
Не знаю. Я такі книги ще не читала
Хелен Соул, Мабуть, ще ні. Про зірочку та лайк бачила на початку твору
Іноді вітаюсь на початку твору, запитую про враження десь посередині й дякую за приділений час у кінці. Помітила, що після звернення є активність (зірочки або коментарі) Намагаюсь не частити зі зверненнями. Не хочу надокучати)
Мар'яна Доля, о, так, ми тоді теж знатно веселилися))) До речі, він там актуальний і зараз. Просто в кінці є розгадка на всі загадки))) То якраз той випадок, коли можна нічого не прибирати.
Вважаю їх корисними, в процесі написання. Згодом, після завершення книги, питання можна і прибрати, адже заради відповіді достатньо просто перегорнути сторінку. Але заклики до вподобання іноді працюють. Інтерактиви - умовно працюють. Результат не аж якийсь там... але рух навколо книги - то завжди плюс книзі. Головне не частити, на мою думку. Ну і слова подяки читачам - то святе. Актуально у будь-якому разі.
Це з мого досвіду, як автора.
Як читач, я нормально до того ставлюся, участь брала в деяких, та і знову таки, це розкриває образ автора.
Але згодна з коментатором нижче - жодних погроз не мусить бути. Це ж виглядає як казна що. Однозначно, не поставлю лайк та не стану читати книгу, як мені почнуть погрожувати, мовляв, як не вподобаєте, я не стану писати. Можеш не писати - не пиши. Читач нікому нічого не винен.
Чемність - наше все))) І вона мусить бути з обох боків.
Лія Щеглова, Дякую! Повністю згодна з вами!
Як автор, таких звернень не пишу (принаймні поки що). А як читач... тут все неоднозначно. Інколи дуже навіть цікаво почитати звернення автора, відчути, що за людина стоїть за улюбленим твором і керує маріонетками:))
Однак, буває, що ті звернення надто надокучливі, а бувають навіть і погрози, типу: як не будете читати, то не буду вам писати!!! В таких випадках книгу хочеться відкласти. Особистість автора накладається на сам твір і це робить його або ще цікавішим, або навпаки відбиває все бажання читати... так мені здається.
Ото так, навіть погрози бувають)) Дякую за вашу думку!
Я завжди пишу якусь інформацію від себе. Навіть, коли не маю про що написати, то пишу щось на кшталт: бережіть себе, люблю вас сильно-сильно, дякую за активність і т.д... А із запитань, іноді можу запитати, хто із героїв більше симпатизує, хто підходить головній героїні краще чи що, на їхню думку, буде далі. Це дуже цікаво для автора і, водночас, це такий вид спілкування зі своїми читачами)
Тааак! І це приємно)
я пишу звернення до читачів в кінці глави, але це рідко саме запитання. Як правило, я просто пишу якісь хвилинки інформації))) про зірочки не прошу, коментарі рідко)))
Анна-Марія, Дякую!
Використовую звернення лише в процесі написання книги. Для завершеної вважаю недоцільним обговорення чи заклик. Адже читач купує книгу, а не мої коментарі. Та й ці повідомлення плюсуються до кількості знаків. Я вже коли їх прибираю, то доводиться дописувати щоб набрати потрібну кількість знаків. Тому краще писати без них і бачити істинну картину. Результатів від них непомітила
Хелен Соул, Дякую! У мене зазвичай лише одне звернення в кінці книги, де дякую за увагу, пропоную почитати мої інші твори і все таке)) Або, якщо книга є продовженням іншої, то напочатку теж можу попередити, що там і там можна знайти початок історії.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати