Рінше як було, відкриєш книгу, а там на першій сторінці подяка тому чи іншому експерту за допогу і консультування. Так, було часи, письменники не лінились морочити голову знаючим людям, розпитували деталі тих обставин, на яких не знались.
Ну а тепер більшість думає так - заміню я достовірність політом фантазії, інакше нащо вона мені взагалі.
І виходе як у згадного вчора Ромена Сарду, де труп безсоромно гниє при мінус двадцять. Як людині з курсом судової медициниза плечима читати той брєд мені було складно. Що вже казати про вузьких спеціалістів.
Є ж ще Інтернет, люди добрі. Чого ви не читаєте перед тим як щось написати?
Знаєте, якщо людину бьють, то у неї зявляються синці? Якщо людину бьють по обличчю, то там навіть не синці, а пардон за французьску, там пєз**лі на пів морди. Та навіть банальний удар в темряві об одвірок сприяє перетворенню простої людини нав панду.
Чому ж тоді у більшості авторів бійки завершуються максимум розбитою губою?
А всі ці поранення. Вистрілили герою в груди, куля на виліт, встав і побіг. Пневмоторакс? А що то за фігня? А між іншим більшість смертей від поранень в груди припадає саме на ускладнення після потрапляння повітря в плевральну порожнину.
Я вже мовчу про поранення в живіт. Почитайте щоденники лікаря Пушкіна, до прикладу. А жив би поет в наш час, дивись би і не помер від перетоніту.
Автори фентезі грішать банальним не знанням різниці між стилетом і дагою. Плутають шаблю, шашку і кортик, Геть не розбираються в тому, навіщо шпазі ефес, та як він відрізняється від гарди.
Не мають уявлення про довжину бастарда чи вагу фламберга, та особливість його лез. Не знають в чім різниця між дамаською сталлю і булатом))
Тому в фентезі часто густо всі вояки з мечами, а вори-убивці з кинджалами. Без вдавань в деталі.
Сукні в усіх дам нижче коліна, а зачіски виксокі і вишукані. Пють всі аритократи вино (це при тім різноманітті алкогольних напоїв, що існує у світі!), а їдять...ну в особливості національної кухні теж мало хто вдається.
До речі, якщо комусь цікавий екскурс в середньовічну зброю - пишіть в коментарях, оформлю окремим блогом.
Але найбільше мене лякає історична недостовірність. В своїх творах, навіть фантастичних, я завжди скрупульозно підходжу до пошуків фактів. Знаєте, скільки часу я витратила на "Старшого інспектора міськбезпеки"? Я шукала карти міста, одяг, побут початку двадцятого століття, архітектуру, щоб атмосфера вигаданого світу не викликала у читача внутрішнього протесту. Теж саме зараз відбуваться з "Відьмою з проклятого ордену". Більше гуглю ніж пишу. Що тоді казати про романи історичні?
І тут буває читаєш як князь Володимир їв картоплю. Фейспалм. А ви хоч знаєте, коли ту картоплю завезли в Європу? А як вона поширювалась на теренах України? Або той же тютюн.
Письменник має право на творчу свободу. Якщо він хоче докинути до свого твору містики, фантастики, пригод, любовної лінії – хай він це робить, не бачу причин цього не дозволяти.
Але фактаж в творі має бути перевіреним.
Якщо ви самі не знаєте і не уявляєте як би відбулось в реальному житті те що ви описуєте, то читач в кращому випадку посміється над твором. В гіршому - запише вас в невігласи.
15 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиУх...я вже вас обожнюю, чесне слово!
Повністю підтримую, бо й сама часто намагаюся стежити не лише за польотом фантазії, а й докопуватися до фактів)
Але нещодавно в мене ледь серце не стало - писала про книгу, де були серйозні кліматичні зміни, котрі вплинули на розвиток цивілізації. На той момент наче продумала усе - гуглила, розмовляла з людьми, котрі "в темі", та все одно лажанула і тепер хоч книгу не виставляй через цей недолік. Просто на очі нещодавно потрапила стаття про те, що буде, якщо земля зупиниться, і це зовсім не схоже на те, як в результаті вийшло в мене( А на сюжет же це не впливає(((
Олена Блашкун, Завжди можна внести зміни в сюжет, якщо вони не значні. А що стосується кліматичних змін, то насправді вони не так однозначно прогнозуються, як дехто думає. Знаю, скільки футуристів стільки і думок.Бо хтось вираховує розвиток клімату в залежності від сонця, при цьому не враховує сейсмологічних змін, які відбудуться внаслідок взаємодії з іншими небесними тілами. Хтось нехтує інерцією руху тектонічних плит, чи енергією ядра землі і т.д.
Підтримую. Боже, як же мені було лячно і противно перелопачувати матеріали і відео по двосторонньому переломі челюсті і способи реабілітації після такої травми, бо герой однієї з книг отримав саме таку. Досі жахастики ловлю. І ще багато подібних моментів. Достовірність має бути, це закон.
Анна Пахомова, Я б таких назвала "писала писака", а ось "читала читака" про тих, хто не заморочується з достовірністю фактів.
Нарешті хтось почав повноцінно обговорювати цю тему, бо зазвичай так - а яка різниця, що там за швайка у нього, головне перс цікавий/людина хороша - потрібне підкреслити. Звісно, коли хтось є спринтером від письменництва і викладається по два рази на тиждень з "а-ля фентезійним фастфудом", тому ці всі роздуми ні до чого. Тому я принципово хай фентезі не читаю.
Але в мене як у людини з реконструкторським минулим "курганізм" вже в крові. І опис лахів має повністю співпадати з точністю до десятеліття. А про породи коней, їхню швидкість, зброю взагалі мовчу. Іноді, щоб написати один рядок, витрачаєш тижні часу на пошуки джерел. Маю надію, такий підіхід у нас колись набере в ціні.
Анна Пахомова, Так, це вкрай важкий хліб!
+ за кваліфікацію зброї. Дякую що ведете блог і заторкуєте ці теми. Кожен ваш пост як відео Василя допомагає відвести душу. Чи я такий вже старий але критикую все і всіх і в особливості книговодів що не можуть помножити 2 на 2.Дивно, але мені й 18 немає
Дуже приємний відгук)) дякую
Ваші блоги завжди були найцікавішими для мене)
О, дуже приємно))
Тема цікава. Я багато читаю історичних романів і мені завжди цікаво було, чому той же В. Шкляр пише свою книгу 2-3 роки. Пізніше, коли сам взявся за той жанр, все зрозумів. Перед тим, як написати про подію, яка висвітлюється як історична, купу джерел потрібно опрпцювати. В моєму випадку це не консультанти-історики, лише інтернет, але все ж ... По суті, якщо зовсім не хочеться подібним займатись, то потрібно писати книгу без прив'язки до історичного періоду і у вигаданому всесвіті.
Та навіть нормальне фентезі потребує чимало часу на вивчення матеріалу
Дуже вірно підмічено.
Заморожений труп, що гниє і спринтер із пневмотораксом повеселили))
Екскурс у сучасну зброю (та й ту, що тепер є лише в історичних музеях) був би дуже цікавий. Хотілося б дізнатися про:
-найбільш часто застосовувані в наш час види бойових ножів
-чи є зараз такі ножі, застосування котрих забороняє законодавство для застосування з метою вбивства в умовах воєнних дій?
-з якої максимальної відстані реально вбити, якщо влучити ножем для метання в ділянку шиї?
-яка вогнепальна зброя (особливо та, що нелегальна)), найпоширеніша в наш час в Україні?
-які взагалі особливості ведення вогню з тої чи іншої вогнепальної зброї?
-чи видно спалахи від пострілів, якщо наприклад перестрілка в пітьмі?
-наскільки згубний вплив на слух звуків пострілів, вибуху гранати поруч?
(вибачаюсь, якщо деякі питання трохи безглузді)) та краще спробувати дізнатися, ніж так і жити далі в невіданні очевидних речей і понаписувати купу книг з різними феєричними ляпами)
Взагалі будь-який блог про зброю від експерта був би неймовірно корисним і цікавим, адже в детективах, триллерах, фентезі-романах, історичних романах, науковій фантастиці, та навіть в інших жанрах є сцени застосування зброї...
Ні, слідчі вчаться по окремій програмі. А цивільні мали набагато менший курс криміналістики
Ой, зразу стала думати, чи не їли мої герої картоплю в 11 столітті)) Наче ні))
Мар'яна Доля, та щось треба))
Чудовий пост. Якось, заради половини сторінки для епізоду розтину — пів ночі читав лекції львівського універу мвс по суд мед експертизі. Так я і відучився писати детективи, описувати події на кораблях та багато інших речей. Як сядеш деколи шукати інформацію, то твір хоч переписуй наново...
Іван Дурський, У мене теж таке було, коли не розібралась від разу що таке патрон Флобера))) Довелось переписувати цілу главу))
ГГГ
Й як тут не згадати епічну авторку з "Шість романів за півроку" ТМ ))
Хоча, таке цілком можливо, якщо роман на 80-90% скаладається з опису відносин, взаємин та почуттів)) Але, навіть тоді треба хоч приблизно враховувати історичні суспільні й моральні правила)
КТГорошко, То графоманство, і їй і так добре))
Корисна тема! Я навіть для постапокаліпсису вичитую те, що потрібно, то про коней, то про хвороби, і у мене переважно пішки ходять. Далеко, багато, довго. А то в американському постапі, скільки б часу не пройшло - а вони всі на машинах, з вогнепальною зброєю і запасами харчів)) Але так не буває)
Ірина Ярошенко, Бо без машин і нескінченного запасу патронів все виглядає не дуже видовищно
Стосовно останнього речення - це у випадку, якщо читач хоч трохи обізнаний з тим, про що пише автор. В іншому разі навіть не помітить.
Взагалі ви абсолютно праві. Достовірність - це те, що змушує читача повірити в історію. Майстерно вписані деталі навіть не помічаються під час читання, але надають твору цієї самої достовірності. Писати історичний роман ой як нелегко, до того ж, не всю інформацію можна знайти в інтернеті. У мене, приміром, одного довідкового файла на тридцять сторінок назбиралося дрібним шрифтом, і там навіть не вичерпний список:)))
Історія історією, тут можна зрозуміти, якщо автор неточно щось написав чи прикрасив. Але ще мене часом добиває, коли пишуть про сучасність, не знаючи якихось елементарних речей, тільки диву даєшся, як таке читають.
Тетяна Гудима, Повністю згодна))
Я намагаюся дізнатися про все, теж іноді більше читала та готувалася, ніж писала.
Особливо, це стосується історичного роману.
Недостатньо інформації нашою мовою, довелося перекладати іноземні документи та статті.
Дізнавалася історію, роки, та навіть зміст алкоголю про який згадувала у книзі. Старі мапи, назви вулиць, місць, мода... О, як це захопливо! Ніби занурення в іншій всесвіт, перед тим як описати його власними силами.
(а описи операцій на серці в іншій книзі - це взагалі багатогодинні перегляди літератури та відео з операційних)
О, я грішила вином і мовою, але здається чимось таки пояснила))) Взагалі Аню, маєш рацію)) Я колись описувала кому, скажімо так, у тв сенсі, коли вона прокинулась і вже говорить і тд, а мені читачка вказала, що так не буває, у тому романі я вже не виправляла невідповідність, але надалі вивчаю те чого не знаю, щоб описати правильно, навіть якщо коротко)) А з фентезі, ну там здається все наче просто, що вигадав те і є, знаєш, як тег авторський світ /раса, але дійсно, от зараз пишу фентезі, і сиджу вивчаю Ірландію)))) Все, і капець, справді більше вивчаю, ніж пишу)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати