Як змусити читача нудьгувати

Ті хто читав мої попередні блоги, вже добре знаються як написати роман, якими мають бути персонажі і герої, щоб з першої сторінки ставало очевидно, твір нудний і заурядний.

Але, між іншим існує ще кілька перевірених способів змусити читача нудитись читаючи книжку. 

Шаблонні герої, яким я відводжу почесне перше місце, в своїй простоті ніби повинні чи то збудорожати уяву читача своєю недосяжністю, якщо ми описуємо головного героя, чи поставити себе на місце героїні. Але насправді прості неординарні особистості нудні, скучні, і нецікаві.

В пориві зробити історію бульш гострою, автори вводять нових персонажів, сюжетні лінії, і в результаті заплутують читача так, що він втомлюється запамятовувати Кать-Вась, і хто якій бабі брат. Особисто я за те і не люблю епічне фентезі, що там купа всіляких сюжетів і героїв. Я буває налаштовуюсь читати про якусь магічку, а тут бац, і вже розказують пів книжки про варвара, а потім раптом знову про магічку, а я вже забула, що вона з себе уявляє. А якщо там ще буде якийсь вор, якийсь полководець, переляканий гном і  кілька ельфів...

Я між іншим сагу про Відьмака чого не дочитала? Бо поки в книжках був Геральт, Цирі і місцями Йєніфер з Лютиком мені було не складно за ними слідкувати. Ну а далі я втомилась. 

Але особий шик, коли за всіма персонажами губиться місце подій. Сюжетні лінії не пересікаються. І читач перестає розуміти, що ж відбувається.

Ще одний непоганий хід зменшити читабельність свого твору, це відсутність динаміки. Якісь роздуми, моралізаторство, якісь несуттєві розмови, щоб було многа букафф. От чесно, коли автор собі каже "треба ще вліпити один діалог, бо щось малувато текста", хочеться його похвалити. ВІн на вірному шляху. Бо ні що так не відштовхує читача, як сторінка розмов героя з другорядними персонажами про те, яка сьогодні погода, який буде урожай капусти восени або куди герой їздив у відпустку в минулому році. Особливо якщо роман не про метеослужбу, не про аграріїв і турфірми. Діалоги без смисловго навантаження саме те, щоб знизити якість роману!

Сюди ж відносяться зайві описи, зайві факти. Жарти, які не вписуюються  в сюжет, або висмоктані з пальця.  Описи марок  і лейблів. Помилки в датах і словах. Недостовірність. 

Зайві подробиці. Так. Є деталі, а є поробиці. Деталі це опис героя, його одягу, обстановки місця подій. А подробиці - колір і фактура сукна на дивані, детальне меню сніданку героя перед важливою розмовою. Це додаткові описи, які утруднюють читачу можливість слідкувати за подіями, відволікають від суті твору.

Крута фішка коли в гарячому епізоді сварки, бійки чи сексу вставляють довгі роздуми про битіє-житіє, чи флешбек.

Добре відштовхують від тексту довгі реченя та перевантаження задовгими словами, або безперервними діалогами.

І на останок, звернуть увагу на ну дуже-дуже неочікувані повороти сюжету. Які не те щоб змушують нудьгувати, але капець розчаровують. Коли читач бере в руку книгу певного жанру, він хоче читати саме цей жанр. Бачили, сьогодні сповіщення від адміністрації було, щодо точнішого визначення жанру твору? Це все не спроста. Іноді, в погоні за рейтиннгом автори ставлять своєму твору малопопулярний жанр для галочки, чим суттєво збивають читача з пантеликів.

Майте на увазі, це дратує. Так само і повороти в сюжеті, які не є логічними, ті самі згадані раніше роялі в кущах.