і чому він розчаровує читача.
Сьогодні буду писати про всілякі неймовірні речі, які відбувається з героєм, але не є логічним завершенням його росту над собою, а вигулькують в кінці книги, як славнозвісний рояль, і псуюють все враження від хвацько закрученого сюжету.
Зізнайтесь, іноді буває пишеш пишеш, а потім мрозумієш, все, набридло. Сюжет тянетьтся, герої ведуть кудись не туди, і по вьсому виходить, що хепі-енда не передбачується. А його хочеться. І тоді дехто не довго думаючи придумує якусь фігнню, не побоюсь цього слова, щоб вивести історію на фініш.
Ну от що яхочу сказати. Якщо на початку книжки відбувається якась дивина, чи й навіть дічь, яка спонукає героїв змінюватись, рухатись, виплутуватись з проблем - це одне. Навіть якщо каверзні халепи-співпадіння сипляться на героїв всю книжку, це теж наче норм. Читачу без сумніву буде цікаво читати, як герой виплутається з біди, поборе себе і кризу. Але якщо чарівні співпадіння будуть навпаки допомогати йому виплутатись з неприємностей, то скоріше за все таку книжку відкладуть бо вона не цікава.
В житті так не буває. Не буває чарівників-рятівників, які подарують мільйон доларів щоб вирішити прірву проблем героя, чи принесуть замість Фродо кільце в Мордор, чи замість Бель перетворять Чудовисько на принца. Герой має все зробити сам, а ви написати його пригоди так, щоб не можливо було відірватись від книжки.
Чому я так подумала? Бо написала вчора епізод, де кіт насцяв в капці одній неприємній ососбі. І знаєте, що? Я сама собі не вірю. Бо з тих котів що у мене жили, жоден не мав схильності справляти нужду у взуття.
Як вийти з цієї ситуації? Ну принаймні герой теж повинен в такому випадку натурально здивуватись. А не сприймати це як належне.
Інший момент. Преслувата рушниця на сцені. Якщо вона там зявляється, то має рано чи пізно зробити постріл. Це не погана вправа, як для контролю зайвих речей в сюженті, так і для того, щоб завчасно вводити в історію якусь "сплячу" суперздатність, чи іншу річ, якою скористається герой для порятунку, і це буде виглядати логічно.
В кінці твору, все що отрмує герой, має бути логічним, і співмірним прикладеним зусиллям. Тоді читач вам буде вірити.
11 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ думаю, коли прийшов час "роялю" то треба завершувати твір. А так не хочеться. Отож і тягнеться резина. Добре це, чи погано? Що робити, якщо автору наскучив сюжет, а треба довести його до логічного завершення? Вбити героя, чи краще вчинити хепі-енд? Цікава ваша думка.
Анна Пахомова, Дякую. Ви мені дуже допомогли. Ще трохи, і запорола б "рояль". Буду критичніша до свого персонажа. Вчасно зрозуміла, що пора відправити його на галери чи в каменоломні. (Жарт, а може, й ні.) Нехай помучиться, щоб не був таким розумником і улюбленцем долі. Аж саму нудить від його правильності і невразливості. :)))
Згодна. Все має бути логічно. Бо коли логіка спить, то графоманство зуби скалить.
Лана Василенко, 100%
Чомусь викликало асоціації, наче твір у автора магічним чином перетворився на «валізу без ручки» - і нести важко, і викинути шкода. От в такі моменти, певно, найбільше пхають «роялів»)))
Цікавий блог.) дякую за працю
Пробачте, "смєшалісь в кучу коні-люді і грохот тисячі..."
Рояль роялєм, а кот насцяв - то кот насцяв.
Якщо за логікою (ЛОГІКОЮ) сюжету коту треба насцяти - нехай сцить...
Якщо в сюжеті настав тупік логіки, який можливо розмити лише сечею кота-дракона-вампірською чи еякулятом королівської крові - то це "рояль"...
Анна Пахомова, -:)
Гарно написано! Нажаль, роялі в кущах з'являються в тому випадку, коли ми пишемо не плануючи сюжет заздалегідь. Пишемо, пишемо, пишемо, пишемо, все починає бісити, тоді вже не тільки роялі в кущах з'являються, але і інші музикальні іструменти))
А я ніколи нічого не планую) в мене як в Алісі в країні мрій: « Починай з початку, а як закінчиш - кінчай»))) якщо доходить до роялю, то відкладаю роман в сторону і йду писати, те, де рояль уже зайняв своє місце у оркестровій ямі чи у бальній залі, де йому й місце)))
А мені б зараз не завадила якась фігня з сюжетом, я вже й на рояль згодна.
А взагалі підмічено вірно.
Хах, дякую))
З задоволенням читаю ваші блоги. Не зупиняйтесь!
Іван Дурський, Дуже приємно)) Поки карантин - навіть не подумаю облишити цю справу з повчання
Згодна на всі сто! Не потрібно обтяжувати текст зайвим, а деталі, які виявляються несподіванкою для читача, краще прописати вчасно.
Ще про кота пару слів)))
В часи мого студентства моїй сусідці по кімнаті подарували кицьку. То вона полюбляла спати зі мною, а під ліжком своєї хазяйки влаштувала особисту вбиральню))) Отакі пріорітети були в киці))))
Ана Пест, Мої коти теж не були вибагливими в пошуках туалету. Але от черевикам не діставалось))
Хороші поради, повністю згідний. Все повинно бути логічно!)
Цікаво...))) надіюся все получится♥️♥️?
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати