Конструктор романів, любовних ч. 1

... ну або будь-яких інших, якщо жанр додумувати лінь. 

Отож. Не треба нічого придумувати, коли все добре вже придумали до вас! І воно працює. Напрягати мізки в пориві оригінальності, те саме що ладнати третє колесо велосипеду, справа невдячна і позбавлена сенсу.

Любовний роман тим і хороший що його закони продумані, відпрацьовані, залишається тільки підставити імя і місце дії. І треба віддати належне тим, хто працюючи в цьому жанрі концентрується на емоціональіій стороні і дає можливість читачу отримати порцію співпереживань вичитуючи пригоди головних героїв. Бо зрештою любовні романи читають саме за для того, щоб отримати емоційне задовлолення, і відпочити від сірої реальності.

Я сама з задолвенням пишу такі історії. Ну і якщо бути обєктивною, то теж іноді застосуовую штампи і  шаблони. 

Тому цей блог зібрав в собі попередні виводи, зроблені з тренажеру від Тані Гудими, там де експромтили першу зістріч. А також власні, чисто субєктивні думки щодо головного героя і героїні.

Тож. Всі романи починаються з зустрічі героїв.

Тут можна звісно придумувати небанальні обставини, але зазвичай все зводиться до конфлікту на рівному місці: він/вона збив героя/героїню з ніг/автомобілем/велосепедом/чопером, облив/ла напоєм, наступив/ла на ногу, образив/ла і нахамив/ла, як варіація -  врятував(хм і ну і може ..ла) від хуліганів, в будьякому випадку наслідком цих дій є два можливих конфлікти:

- раптова стійка неприязнь без будь-яких пояснеь;

- раптове стійке бажання зайнятись сексом, так само без будь-яких пояснень.

Якщо не сильно заморочуватись то можна висмикнути із списку варіант "зустріч", додати туди насдлідок і третина книги можна сказти готова.

Друга третина роману як відомо повязана з боротьбою героїв з власними почуттями.

Для цього пропонується помістити героїв в обмежений простір, чи змусити іншим чином контактувати один з одним. І сюди добряче підходить спільна робота (обовязково в тандемі він бос вона підлегла. Навпаки - то вже розрив шаблону, і треба буде як мінімум подивитись кіно про Сандру Баллок і Раяна Рейнольдса).

Ще одна офігенна фішка - вдавані заручини/шлюб! Чесно. Експлуатація цього кліше настільки поширена, настільки й виграшна!. (*дивується як цей шаблон ще читають*)

Класична фраза "Давай потренуємось переконливо грати кохання", що передує першому поцілунку головних героїв змушує завмирати і тріпотіти серця. 

Нікого, чуєте, нікого не бентежить що у ГГ-ні тріщина в нозі після наїзду велосепедом, і стійка ненависть до ГГ. Коли вони цілуються світ перестає існувати, і запускається справжня ланцюгова реакція, що зрештою призводить до ядерного вибуху пристрасті.

Третя поширена сюжетна лінія - примусовий шлюб. Не важлиов яким чином це реалізується в жанрі СЛР, але воно працює. (І моя книжка "Ти мій поганий Дід Мороз" тому яскравий приклад. Автор ще той експлуататор штампів, між іншим, і ні грами не стидається цього)

Третя пікантна сюжетна лінія стосується заборонених плодів, які не завжди й солодкі, але любителі на них знайдуться завжди. 

В лайт-версії заборонених плодів, ГГ-гя чи ГГ закохується в наречеоного/ну брата/сестри, кращого друга/подруги. Або й навіть у відчима. В мачуху чогось рідше. 

У версії погарячіше палкі почуття виникають до кровного родича. Який звісно в кінці книги має перестати бути таким. Зведені брат/сестра, дядько/племінниця і т.д. які після тесту ДНК чи сповіді дідуся/бабусі виявляється носіями чужого набору генів.

Часто густо ГГ просто примушує ГГ-ню до стосунків, бо йому так хочеться, і вона така неприступна, що це будить в ньому інстинкти мисливця. Романи з тегом "папрінуждєнію" лідирують  в ТОПі і з  цим поки нічого не зробиш.

Ледь не забула про такий оригінальний спосіб завязки стосунків як спір! В реальному житті всі тільки те й роблять, що бються об заклад - зваблю-незваблю. (для тих хто не зрозумів, то був сарказм).

Як бачите варіацій банальних сюжетних ліній чимало, є з чого обирати.

На цьому етапі в сюжеті зявляються такі картонні штампи другорядних героїв, про які  ми і поворимо далі:

1. Друг головного героя. Штампований стереотипний друг головного героя (ГГ) завжди тупіший, простіший і не такий красунчик. У нього одна функція - підкреслити всі таланти ГГ, і дати ГГ виговоритись коли йому буде потрібно поділитись з кимось душевними переживаннями щодо неможливості затягнути в ліжко головну героїню негайно.

2. Коханка ГГ (наречена). Вона ж в 70% і головний антагоніст. Якщо, чесно, читати історії де ГГ має коханку, якій дає відставку тільки но обливши кавою бюст незнайомої дівчини, не дуже то і весело. Бо я завжди уявляю цю жінку, до якої ГГ поставився так зневажливо, і відчувати повагу до ГГ вже не можу. Ще гірше, коли у ГГ є наречена, тобто жінка якій він одягнув обручку і запевняв в своєму коханні. А потім тупо кинув перед весіллям. 

Ще дурнвше виглдають спроби очорнити цього персонажа. Тобто ГГ настільки був дурнем, що хотів женитись на силіковновій ляльці без мозку, аж поки не зустрів дівчину, що кинулась під колеса його ровера.

3. Друг-зрадник. Товариш/брат, який в кінці історії зраджує ГГ через банальну дитячу образу настільки приївся, що хочеться просто перелистнути сторінки з описами його злодіянь.

4. Старенька матуся ГГ чи ГГ-ні. Персонаж викликає жалість, співчуття, і скоріше за все з цією метою і вводиться в книжку. Щоб підкресилти чуйність ГГ чи ГГ-ні.

5. Свекруха-стерво. Ще одний штамп, це свекруха, яка відразу зненавиділа ГГ-ню. Так і в житті таких персонажів вистачає, але автори зазвичай доводять їх претензії до абсурду. 

6. Мудрий порадник. Наставник, дідусь, чи священник, що в потрібну мить відкриває ГГ очі на те, як треба жити і любити.

7. Начальник/ця самодур, що притискає ГГ--ню. 

8. Секретарка. Красива дівиця, що завжди готова на секс з ГГ, і від того заздрить ГГ-ні або і ненавидить її. Чому автори вважають, що в секретарі рефенренти йдуть або головні героїні, які часні і незаймані, або дівчата з екскорт-агентсв мені не відомо. Але стереотип так часто юзається, що вже приївся.

Може когось забулась, впевнена ви доповните))

Далі буде?