Флешмоб. Історія про історію "Лис"

Всім доброго часу доби. В минулому блозі я запитував, чи буде комусь цікаво дізнатися, що я закладав у твори, які вже встиг викласти на Букнеті. Цю ідею, а також ідею про запуск флешмоба підтримали. Тож я вирішив почати з самої першої історії.

Далі у тексті можливі Спойлери!

Десятирічний Данило любить гуляти у лісі, біля якого живе. І під час однієї з таких прогулянок, він рятує з ями маленьке лисеня. Але, на подяку, лисеня лише кусає хлопчика.
Даня ще не знає, що ця мітка на руці подарує йому друга та захисника на все життя. Тепер, коли б він не опинився в лісі, за ним завжди стежить і оберігає Лис.

Ідея твору "Лис" з'явилася, коли я ще навчався в університеті. Допомогла в цьому пісня групи "Сплин - Моя Любовь". В ній є рядок - "Теперь ты знаешь, почему огонь похож на рыжую лису". І подумав, що вогняний лис це чудова ідея. Але цього було замало для цікавої історії.

А оскільки мені подобаються лиси, наступна ідея була про те, що лис може стати другом. Тож об'єднавши дві ці ідеї, отримав початок історії.

Саме по собі лисеня з самого початку було якоюсь надприродною сутністю. Це не звичний лис. Колись мене кілька разів тицяли носом, що лиси так довго не живуть. Я знаю, багато читав про те, скільки живуть різний різновид лисів, і які водяться в Україні.

Сама дружба між хлопчиком Данею та лисом була створена не звичним шляхом. Це була дружба на крові. Хлопчик з добрим серцем отримав друга, хоча і довелося трохи потерпіти уколи.

Далі історія вже показує, як лис слідкує і допомагає Дані, який підріс, у скрутних ситуаціях. Кожна зустріч з лисом, суттєво впливає на життя Дані. Це і зустріч майбутньої дружини, і порятунок дітей. Дружба та вдячність, це все відчуває лис. Тварина все так само бачить добре серце в дорослому Дані.

Особливий момент для мене, коли горів ліс. В цей момент я відчував, що лис - це якась невідома сутність. Якій не страшний вогонь, і можливо це він його і спричинив (насправді ні, просто такі емоції були).

Сам лис був прив'язаний до Дані, і тому здавалося, що тварина старішає. І саме через цей зв'язок лис відчув наближення смерті. І тому прийшов попрощатися.

У фіналі я дав натяк, що лис продовжив чекати нову дитину з чистим серцем. Бо вважаю, що маючи добре серце, можна зав'язати дружбу багатьма дикими тваринами.

Як відомо, тварини більш тонко відчувають людей, які можуть допомогти чи зашкодити їм. Багато реальних випадків, коли собаки чи коти приходили до людей, коли потребували допомоги. І це також стосується вовків, білок і тих же лисів.

Як раз десь місяць тому показували, як в центрі Харкова ходить лисиця, і її годують люди. Ще один приклад того, що тварини готові "спілкуватися" з людьми, відчуваючи доброту.

Звичайно, я жодним разом не пропоную йти в ліс та шукати якусь дику тварину, щоб запхати в неї хліб чи м'ясо. Мені хотілося показати, що тварини вміють дружити до самої смерті, і їм це так само важливо, як і нам.

Коли я писав той твір майже десять років тому, я не дуже розумів, хто насправді цей лис. Окрім того, що це незвичайна тварина. І лише нещодавно я зрозумів ким він був, і ким можуть бути будь-які інші тварини.

Зроблю невеличкий спойлер, хоча це буде трішки розписано у майбутньому романі. Лис був захисником того ліса, можна назвати навіть духом лісу. І я хочу вірити, що в кожному лісі є свій такий дух і захисник.

Наче усе розповів, що хотів. Сподіваюся у тих, хто вже прочитав оповідання, більше не залишилося до нього питань)) А якщо є, питайте)

Я думаю у багатьох авторів є такі історії, думки, спогади, якими б хотіло поділитися. Щоб читачі змогли краще зрозуміти логіку романів і оповідань. Адже дуже часто сюжет залежить від того, що саме автор відчував і хотів передати в історії. І без цього розуміння, читачі не завжди можуть зрозуміти фінал.

А оскільки багатьом авторам є що розповісти, то я пропоную розпочати флешмоб. Пропоную назву "Історія про історію (назва твору)". Може комусь не сподобається, але на мою думку досить звучно)))

Тож я пропоную поділитися історією до будь-якого твору - Софію Вітерець.

Сам я потроху буду викладати блоги про інші свої твори. І пропоную приєднатися іншим авторам, які хотіли б глибше розповісти, що стоїть за їх творами.

#історія_про_історію