Привітик! Як ви, мої улюблені читачі? Моя рубрика "думки вголос" зараз в режимі "on") Мені потрібна ваша порада, бо я зовсім розгублена... Історія не зовсім підходить до "літературного блогу", але якщо ви дочитаєте її до кінця, то зрозумієте, чому я вирішила написати це тут.
Нещодавно сталася деяка ситуація, з якою я хочу поділитися з вами.
Хто не знає, то я навчаюся на першому курсі університету. Самі розумієте, як це бути першокурсником. Хочеш подаватися на всі додаткові предмети, наукові конференції... Подати заявку в круті студентські організації, щоб пізнати до чого тебе тягне у цьому житті, щоб займатися цим і надалі.
Так ось, тиждень тому подала заяву у дуже круту студентську організацію. Багато моїх знайомих тусуються там і я думала, ну чому би й мені не спробувати? Заповнила анкету, відправила її. Мені подзвонили, запросили на співбесіду. Думаю, все супер.
Ну ось, пішла я на цю зустріч. Спершу все було добре. Познайомилася з багатьма класними людьми, нас запросили виконувати деякі завдання, щоб оцінити як ми працюємо в команді. Але, я зауважила, що майже всі вчаться на технічних спеціальностях і я тут одна гуманітарій. Ну думаю, ладно, прорвусь. Ніби все гуд було з тим завданням, але що було далі - це жах...
Я прочекала майже три години в коридорі, поки мене не викликали на співбесіду. При тому, що людей було не так уже й багато. Це мені зразу не сподобалось і мій настрій впав на 0. І от за цей час, я задумалась, а для чого я взагалі сюди прийшла? Я хотіла просто напросто "вбити" свій вільний час. І заради чого? Заради того, щоб займатися тим, чим взагалі не хочу?
Після довгоочікуваної співбесіди, я вийшла зі сльозами на очах. Ні, люди чудові, веселі, все з ними ок. Але вони займаються тим, що мені зовсім нецікаво...
Знаєте чому я плакала? Я плакала (ви здивуєтесь!!!) від щастя, тому що зараз я зрозуміла чого я хочу на даний момент. А на даний момент, я хочу бути тут і писати романи. Я не хочу старатися бути для когось тим ким я не є, а хочу бути просто собою. А проста я дуже хоче писати. Хоче придумувати різні книги. Ну ось чому мені так важко признатися всім рідним у своїй найулюбленішій справі? Тішить лише те, що у мене є ви. Ви - моя єдина підтримка❤
Так ось питання для тих хто досі читає це: чи знаєте Ви ким хочете бути і чим Ви хочете займатись? І я впевнена, що тут є такі, які вже займаються улюбленою справою. То як Ви "прийшли" до цього рішення і чим займаєтесь?
Я хочу почути зараз думку кожного з вас...
Дякую, люблю сильно-сильно❤
6 коментарів
Авторизуйтесь, щоб додавати коментарі
УвійтиВікуся, 31 рочок, досі не знаю, ким буду, коли виросту...)) Насправді, навіть коли знаходиш справу до душі, час від часу можеш сумніватись, а чи це дійсно для мене? Так що нічого страшного у тому немає, як і в тому, щоб продовжувати шукати, пробувати себе у різних напрямках) Мені завжди чогось не вистачало "для повного щастя", аж поки не забила на "у мене не вийде, кому то буде цікаво" і просто не почала робити те, про що завжди мріяла. Відпускати фантазію на волю і писати))
О так! Погоджуюсь на всі сто))
Хм...Мені подобається теж писати романи, але проблема в тому, що навчання забирає багато часу і я не встигаю часто викладати частини, це мене засмучує, але я намагаюся зібратися. Про це захоплення знає лише найкраща подруга і вона мене підтримує))) Навіть не знаю, як я дійшла до цього, але пам'ятаю літом я почала читати романи на Wattpad і до мене прийшло натхнення писати, тому я й почала)) Дуже цікаво було почитати Вашу історію ❤️❤️❤️
Дякую велике! Я розумію, сама ж вчуся) Тому частіше пишу вночі. Це дуже важко, але поки що терпимо)
Бажаю великого успіху і багато читачів!!! Ви впораєтесь, я вірю в це♥️
Взагалі важливу тему Ви підняли у цьому блозі...
Займаюсь тим, що марную життя на роботу, що приносить гроші, а також пишу книгу, котру планую ближче до літа опублікувати тут. Навіть непопулярна тематика і відсутність освіти філолога не спиняють. Все одно прагну закінчити свій твір, бо подобається сам процес написання.
Коли зустрічаються труднощі і перешкоди в улюбленій справі, то є бажання і сили їх долати, а коли зайняття не приносить задоволення, то кортить закинути його все і більше до того не вертатись.
Не розумію, для чого зізнаватись батькам у тому, що хочеться займатися письменництвом. (ну може зі моїм світоглядом щось не так, бо читаю набагато більше, ніж вибираюсь до реального світу))
Успіхів в улюбленій справі)
Дякую!!!♥️
Бажаю Вам великого натхнення і терпіння, щоб закінчити почате! Вірю у Вас♥️ Все получиться!
Навіть не знаю,що сказати. Я сама просльзилась з прочитаної історії. Дійсно навіщо тратити свій час на ту справу яку ти терпіти не можеш! Наприклад я обожнюю малювати! Звісно я не професіонал але я вкладаю свої думки в різні малюнки! Обожнюю читати книги! Взагалі я не любила читати,вважала це марною тратою часу! Але наступного дня я була чомусь дуже радісною. Чому я не знаю,шокована сама з себе!
Взяла телефон і почала шукати програму,щоб читати електронні книги. І я ніби серцем відчула,що треба качати Litnet. І не помилилася! Тепер я безмежно щаслива,що читаю книги! Просто треба обирати те,що припало тобі до душі! Те чим ти любиш займатися! А у відповідь вам скажу теж саме: Дякую люблю сильно-сильно❤
Щоб ми робили без вас?
Ми-одне ціле! Тільки і тільки вперед!!!♡
Малювання це прекрасно! Мій один з найулюбленіших спогадів дитинства це коли малював мій батько♥️ Малюнки на уроки з малювання робив він, тому що, на жаль, у мене взагалі з цим не склалось, ахаха. Навіть квіточку рівно намалювати не могла)) Але дуже люблю це мистецтво, обов‘язково розвивайте його.
І я рада, що Ви полюбили книги! Я сама дуже вибіркова до книг і мені часто важко знайти «ту саму». Мабуть тому й почала писати свої))
Головне йти за покликом серця, а не слухати чужі думки. Життя одне. Проживіть його, як хочете Ви!
Я вірю у Вас і вірю, що Ви досягнете того, чого дійсно захочете♥️
Я ще не вибрала ким хочу бути і чим хочу займатися. Ще не час. Ви прекрасна і я дуже хочу щоб ви знайшли сміливість в собі і розповіли рідним про своє захоплення. У вас є людина якій ви довіряєте і знаєте що вона не кине? Якщо так то ви розкажіть їй. А щодо батьків я думаю що вони підтримають вас. Батьки є батьками вони найвірніші))). Я рада за вас що ви освідомили що для вас є цінне і ви впевнені чим хочете займатися. Я з вами))) Дуже люблю і поважаю♥️♥️♥️♥️. В вас є багато читачів і вони як я вас не кинуть(принаймі більшість) Люблю люблю люблю. Удачі люба♥️♥️♥️♥️. Ви сильні і у вас все вийде♥️♥️)))
От іменно, що на жаль, немаю таких друзів, яким можу довірити це... Тому пишу це все тут, у блозі, щоб хоч десь виговоритись. Батькам скажу, та ще також не час...
Дякую велике, моя дорогенька!!! І я впевнена, що вже скоро Ви знайдете ту справу, яка буде надихати Вас все життя... Щиро Вам цього бажаю♥️♥️♥️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати