Привіт!
Вирішила я написати книжку, де пройдуся знайомими тропами, але під трохи іншим кутом. План здавався геніальним.
І поки тропи були веселими та прямолінійними — усе йшло чудово. А потім я дійшла до Нього. До того самого тропу, де герой щось підслуховує, робить абсолютно неправильні висновки і пів книги демонстративно ображається на весь світ.
І ось тут на мене чекало відкриття.
Виявляється, цей троп бісить читача рівно настільки, наскільки читач знає більше за героя. Коли ти бачиш усю картину й точно знаєш, ЯКУ саме половину фрази він почув, то закономірно хочеться потрусити персонажа за плечі: «Ну як так можна, чому просто не підійти й не спитати?!»
А тепер фокус. Я спробувала посадити читача на місце героя — з тією самою половиною інформації, без жодної підказки. І знаєте що? Підходити й питати раптом не хочеться. Зовсім. Категорично. Виявляється, з героєм усе гаразд — він просто людина, в якої мало даних і багато емоцій. А в такому стані «піди спокійно з'ясуй» звучить як знущання, а не як план.
Чесно? Як спостереження воно навіть цікаве. Як ідея для книжки — ну... не геніальна. Радше та сама половина фрази, яку я підслухала у власної фантазії й зробила хибні висновки )
Бо що бачить читач, дивлячись на Беатріс? Колишню майже-наречену головного героя. Лиходійку за замовчуванням, яка заважала чужому великому коханню.
А насправді їй усього й треба було — протриматися в ролі майже-нареченої до кінця навчання. Щоб батьки нарешті відчепилися й дали спокійно довчитися. І все. Чиста фікція, за домовленістю.
Але ні. У нього ж трапилося Велике Кохання — і домовленості раптом стали зовсім нецікавими. І тепер поки Беатріс розгрібає наслідки, колишній майже-наречений будує щасливе майбутнє з тією дивачкою, що так невчасно влізла. А симпатії читача, ясна річ, на боці дивачки )
Тож тепер я в роздумах, чи писати далі історію Беатріс, яка, схоже, потрібна тільки мені.
Чи варто, перемкнуся на щось очікуваніше. Наприклад, на рудого веселуна з рослиною-монстром у ролі компаньйона. Безпечно. Зрозуміло. Приймають із розпростертими обіймами.
А якщо серйозно — найбільше зачепив навіть не провальний троп. Зачепило те, як легко ми взагалі робимо висновки про людину, якої не знаємо. Скільки таких Беатріс ми вже «розкусили» на основі тридцятисекундного ролика з ТікТоку чи просто чиїхось пліток?
Подумайте на дозвіллі ) А Беатріс хай поки посидить ображеною. Їй, до речі, не звикати (
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКожному потрібно дати право на розуміння.Думаю історії про Беатріс теж потрібне продовження.
Ви що таке питаєте??? Історію Беатріс треба оприлюднити навіть негативні герої в деяких оповіданнях мають право на свою цікаву історію і висвітлення своєї сторони тіх подій, а те що в усіх ситуаціях краще всеж проговорювати все з іншими героями то звичайно так, але воно ж завжди не діє))), в кожного свої мотиви не проговорювати свої проблеми, а взагалі якби всі говорили що їх турбує відразу і вирішували питання не було таких цікавих оповідань. Будь ласка не кидайте Беатріс, але про Кайдена теж потім напишіть))))
Ну ми ж то дивились на Біатріс очима Ксандри)
Якщо Рей знав всю ситуацію, то, виходить, він поступив, скажем так, негідно, але він також виявився заручником обставин. Та і Ілларіс якимось боком теж сюди причетний?!? Потрібен був, як то кажуть, конструктивний діалог, але... Але не склеїлось, тож маємо можливість читати про пригоди Беатріс і її негідну для вищого світу магію:)) Тож я думаю історія варта бути і... Я чекаю продовження;))
PS А ще ж є той двосвітній лиходій, який і заварив оцю всю кашу, надіюсь від Беатріс він відчепився, бо їй і так несолодко...
Natalka, Трішки проспойлерю вам плани ) Насправді це Беатріс у нього вчепиться... точніше, в частину цієї таємниці. За моїм задумом, кожен герой кожної наступної книги відкриватиме нову частину глобальної змови. Беатріс дуже захоче жити «як усі», але обставини не дозволять. Тому їй доведеться ховатися під ілюзією і разом з Ілларісом повертатися в академію «під прикриттям», щоб знайти того, хто її підставив. Десь такий от план на цю історію!
Йой, Беатріс щось неординарне, а ще з ельфом десь вмудрилась перетнутись, це дуже крута задумка, без попередньої книги, без контексту це зовсім по іншому, але тут ніколи не спіши судити
❤️❤️❤️
Місіс Салліван, ❤️))
Мені теж цікаво, що ж з Беатріс. І йде вона дуже неординарним шляхом, й зовсім без підтримки. Дуже чекаю продовження. Натхнення Вам, та успіху
Llv Llv, Дякую за підтримку❤️
Почала читати про Беатріс,цікаво. Зрозуміла,що не таке просте життя в неї було. І хто ж її підставив?! Пишить,будь ласка!
Nata Bond, Дякую за підтримку!
Не звертайте уваги! Продовжуйте. Мені до вподоби Ваш стиль письма. Хочеться продовження історії.
Людмила, Щиро дякую! Коли опускаються руки через статистику, саме такі теплі слова дають сили продовжувати
Історія про Беатріс надзвичайно цікава. Те, що з нею не все так просто стало зрозуміло ще в першій книзі під час зустрічі з Ілларісом на балконі. Але все, що виходиь за рамки шаблону і банальщини, користується меншою популярністю. Буде шкода, якщо історія Беатріс не отримає продовження.
соль соль, Дякую за підтримку! Завтрашній розділ якраз задасть справжній тон усій книзі (попередні були більше для занурення в ситуацію). Якщо він знайде відгук — історії точно бути. Інакше доведеться визнати, що для неї ще не час. Можливо, мені варто було спочатку запустити паралельну історію з цього циклу, а вже потім розкривати такі нестандартні «козирі».
Беатріс досі була просто нецікава. Бо що ми про неї знаємо? Пихата шляхетна панночка з магією ілюзій, що нічого крім понтів не демонструє і не уміє. Може і розумна, але закрита. Покажіть що вона за людина з середини і все зміниться. Хоча, пересічні громадяни мажорів, м'яко кажучи, недолюблюють. Треба дуже постаратися.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати