— Не пощастило твоїй команді, — брюнет трохи посміхнувся, заглянувши в сірі очі, — містер Запальний-Як-Сірник-Капітан. Такі як ти не можуть правильно організувати гру.

— Та що ти знаєш! Ми збираємося брати участь в міському аматорському турнірі! Ми майже всі сусідні двори перемагаємо! — наполягав на своєму «капітан».

— Збираєтеся змагатися? — посмішка молодого хлопця стала трохи ширше. — Гаразд, так тому й бути… — Хлопець швидко вибив коліном м'яч з чужих рук і пішов в сторону поля. — Скільки вас зараз на полі?

— Десятеро: дві команди по п'ять чоловік. — хлопчина пішов слідом за брюнетом. — «Основна» і «запасна» частина команди «Леви».

— Дуже добре. Я зайду за «запасних» замість їхнього воротаря. Дай нам десять хвилин на підготовку. Потім гра в один тайм, двадцять хвилин. Воротар «запасних» виступить рефері.

— Це вулична гра... Навіщо тобі рефері? — здивувався хлопчисько.

— Мені здавалося, ви збираєтеся на чемпіонат... — хлопець підняв брову і подивився в упор на блондина. — Без рефері ти будеш намагатися заперечувати мою перемогу, мені це не потрібно. Я взагалі, знаєш, не збирався знову грати...

https://litnet.com/uk/book/winger-b188418 читай що сталося далі тут!)