Прпередня наша дискусія виявилася надзвичайно цікавою. Принаймні, мені вона дала багато приводів для роздумів. Зокрема, захотілося обговорити ще одну тему, яка була зачеплена в ній мимохіть.
А саме - чи сучасний автор може написати такий твір, щоб на нього не "кивнули пальцем" - мовляв, про це уже писали до тебе? Принаймні, я сама не раз стикалася з такою критикою. Мені писали: "В жанрі антиутопії творили такі-то автори, про постапокаліпсис писали такі, в фентезі взагалі неможливо сказати нічого нового..." Закидали брак фантазії, наслідування класиків і тому подібне.
Але, якщо зважити на історію літератури, то не можна скидати з рахунків, що існують "вічні теми", до котрих звертаються чимало авторів у різні епохи, і кожному вдалося створити оригінальну історію, не схожу на книги своїх попередників. І в усі епохи були люди, які говорили, що все вже сказано і написано до них.
У Біблії, в книзі Еклезіаста, читаємо рядки, які прозвучали в унісон із думкою деяких наших сучасників: "Повні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо... Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!" Але - на хвилиночку - ці слова були написані , як стверджує легенда, царем Соломоном, котрий жив у десятому столітті до нашої ери. Так що після нього нового під сонцем явно стало іще менше))
Дуже хотілося б почути вашу думку - чи так уже обов'язково прагнути зробити свій твір абсолютно несхожим на будь-що, що писалося раніше? Адже часто в погоні за оригінальною формою автор втрачає зміст, твір стає хоч на вигляд і оригінальним, та банальним усередині, він не несе жодної нової ідеї. Чи все таки це можливо і в наш час - сказати щось зовсім нове? Чи головне - не що ти скажеш, а як саме скажеш?
11 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦікавої вже теми Ви торкнулися)
Може, це здасться трохи занудним, але на мою суб'єктивну думку, жоден автор не зможе написати геніального тексту (тут ще треба дивитись, що означає "геніального"), якщо навмисне намагатиметься придумати щось оригінальне. Більше того, ставлю сто баксів, що у нього нічого не вийде. Кожен з нас унікальний і кожному з нас є що розповісти, не переписуючи історію про Таню Гроттер і Порі Гаттера. Я прямо уявляю собі цю картину - молодий поч пис сидить, медитує і думає, як би то створити щось таке, що не має аналогів у світі (і це не лише літератури стосується). Лише розповідаючи про свій досвід, можна написати цікаву, живу, оригінальну і, що найголовніше, справжню історію. Історію, перечитавши яку людина скаже - "Як же це круто!"
V.M.E. RTY, І це справді так))
Пазвольтє прітчу:)) Один молодий композитор прийшов до критика і показав свої твори. Той каже: "Щось дуже нагадує Моцарта". На що той композитор відповідає: "О, то й добре, значить, слухатимуть!"
Senja Aleksandra, О, треба запам'ятати))
В деяких книгах справді зустрічаються досить шаблонні сюжети або ж відсутній авторський стиль, чи наявна комбінація двох попередніх характеристик, що, як на мою думку, робить книгу не надто цікавою. І навпаки, коли автор з нової точки зору подає давно відомі сюжети і якісно та по-своєму описує події, то такий твір знайде багато задоволених читачів, котрі знайдуть в цій книзі для себе щось нове.
Абсолютну інновацію привнести у вже наявні літературні надбання звісно можна, проте далеко не факт, що оте експериментальне нововведення хтось оцінить, особливо коли автор пише не про те, що хоче і що має для нього значення, а лише задля створення чогось зовсім нового. Так вже склалося, що навіть жанри суттєво різняться за популярністю. Не складно, переглянути характеристики усіх наявних жанрів і створити новий, проте навряд чи воно потрібно.
Moonrise Darkness, Так, часом читаєш якийсь твір і розумієш, що він створений скоріше в процесі "гонитви" за модною, популярною темою - "всі побігли - і я побіг". Та й тут, на Літнеті зіткнулася з тим, що почавши викладати свій твір, через деякий час помічаю, що інший автор пише на ту ж тему, початки твору дуже схожі, правда, в результаті все одно ми отримаємо дві зовсім різні книги, добре, що вони пишуться одночасно))
Вся справа в балансі.
Не є великим гріхом наслідування інших. Але, тут доречніші посилання на оригінал, ніж запозичення героїв, сюжетних ліній. Посилання надають твору ваги. В той час як шаблонні сюжети просто забивають собою простір.
Оригінальний твір створити можна. Над ним варто просто більше подумати.
Нам бракує хороших українських героїв. Ця ніша, по при розвинене видавництво, все ще порожня. Бо не народився ще той літературний герой не знати якого було б гріх в усіх кінцях нашої країни.
Тому думати є над чим. І створювати нові сюжети просто необхідно.
Але, я помічаю поширеність героїв західного зразка. І це все чудово, бо я сама люблю залипнути на західних сюжетах. Та, справа в тому, що це не наші сюжети. Це вже провокує відторгнення, навіть якщо твір писаний українською мовою.
Ірина Калашник, У цьому дуже з вами згодна! Хочеться якихось своїх, українських героїв, якщо почитати нашу фольклористику, етнографію, історію - то це просто безмежне поле діяльності для авторів у будь-якому жанрі.
Все залежить від вміння подати інформацію. Дехто може звичайну ідею перетворити в цікавий сюжет, а дехто, скільки б не старався, не придумував, все одно писатиме в певному шаблоні. Світогляд і світосприйняття у кожного різне. Молоді автори зараз можуть стати популярнішими через те, що виросли в епоху інтернету, вони краще відчувають сучасні "тренди" й можуть без проблем підлаштуватись. В той час, як старше покоління виросло на інших цінностях, які вони й стараються донести. Не сказати, що хтось з них помиляється, просто "культура" не стоїть на місці. Якщо раніше подвигом було висловити свою думку проти партії, то тепер є так звана "свобода слова". Люди стали мислити інакше. Якщо у творі пари швидко сходяться, то це "нонсненс", так не може бути, потрібні сотні дорогих подарунків, подвиги й десятки любовних трикутників. Не сказати, що раніше подвигів не було, проте тоді, лицарі боролися з драконами, а зараз дракони стали бізнесменами й володіють бізнесом) Хочете придумати щось оригінальне - почитайте конституцію і кримінальний кодексі й зробіть навпаки. Людям подобається не так оригінальність, як можливість, чи інтерпритація, порушення правил і законів.
Мар'яна Доля, так то воно так, але не так. Є різні емоції і різний сенс під час їх реалізації. Маніяки і вбивці також вміють писати, проте після прочитання таких книг, емоції вже можуть переповнювати поліцію і кримінальні хроніки... Емоції - це свого роду експеримент зі свідомістю і моральними цінностями читача.
Один літературний критик якось мені сказав - в світі існує близько двадцяти сюжетів, які століттями між собою поєднуються, змішуються і так далі. Нічого нового вигадати не можна, тільки докрутити сюжет на свій смак. І направду так є, якщо зазирнути в коріння кожного твору, й відкинути зовнішній антураж, то видно, цю канву, яка мандрує з книги в книгу)
Вікторія Задорська, Я теж таке пам'ятаю, навіть на екзамені колись випали мені традиційні сюжети і образи))
Певне дублювання попереднього блогу)
"Абсолютно нове" в чому? Що ви маєте на увазі під цим критерієм?
Сюжет, стиль, розмір, жанр, ГГ, локації, історичні епохи...? Їх помісі, гібріди... Можете продовжити самостійно, а потім взяти N-факторіал від кількості варіантів - це буде кількість підтем літератури в яких можна розглядати щось "абсолютно нове".
А після цього можна перевірити себе на
https://randomall.ru/plot/
чи
http://stormtower.ru/generator/generator-romantic.html
Хоча мені здається, що багато авторів Літнету з цим знайомі))
КТГорошко, Дякую, треба буде при нагоді перевіритися))
Написати щось принципово нове - не дуже складне завдання. Але навряд чи на такий витвір знайдеться хоч трохи читачів.
Aillin Ai, Мабуть, так і є))
Для мене важливо, як сказати. Нехай це буде не зовсім щось нове, але головне, щоб слова автора знайшли відгук у моїй душі.
Ірина Ярошенко, Для мене також саме це є найважливішим.
Якщо думати, що все вже сказано і нічого нового не видобудешь із себе, тоді взагалі немає сенсу братися і писати щось. Скласти руки і забути про письменництво.
Вважаю, що потреба писати - це як дихати. Коли не можеш обійтись без цього, то вже не зважатимеш на те, написано до тебе, чи ні. Особисто я ніколи цим не переймаюся. Зрозуміло, що сюжети в тій чи іншій формі вже використовувались купою інших письменників, але кожен автор завжди привносить щось своє, бо зрештою кожна людина неповторна, так і бачення подій, характерів і сюжетів так само має відмінності. Тим і цікавий інший погляд.
Lina Alex, "Потреба писати - як дихати" - таки це точно так)) Буває, так ця писанина надокучить, все , думаєш - беру тайм-аут, відпочиваю. Але минає день чи два - і все кидаєш та повертаєшся до свого твору, бо це так затягує))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати