Як і кожен письменник, я зачитувалась, свого часу відомими літературними творами. Наприклад, мене вразив Іван Карпенко-Карий і його п`єси. Особливо, "Безталанна". 

Ця п`єса мене навчила двом речам:

• Любити діалоги. Те, як Карпенко-Карий грається з героями та їх розмовою - то просто казка. Він позбавив героїв надмірної ідеалізації та ідеальності, взагалі, і твір від того лише виграв.
• А ще, побут. Здавалось би, що може бути гірше за побут? Більшість історій на побуті закінчуються. Він зустрів її. Вона йому відразу сподобалась. Вона теж звернула на нього увагу. Вони один раз по сварились. Бо ж, як правило, десь раптом з`явився, неочікувано, колишній чи колишня. Відгуляли весілля і все, кінець історії... Але так не буває. Далі герої живуть разом. В нього з`являються притензії до неї. Вона теж має, що йому сказати. І це нормально.

Я не знаю, чи вдасться мені передати в своєму романі, про волинського князя Романа схожу атмосферу. Але я, принаймні, старатимусь. 

Мій герой Роман недосконалий. З перших сторінок ви зрозумієте, що то певно дещо інший принц. Він веселий, але хтивий. Амбітний і, разом з тим, не далекоглядний. Бо ж думає емоцями.

Він подобається жінкам і цим активно користується....

І все це могло б скласти захопливий сюжет, якби, одного разу, Роману не довелось одружитись....

З його точки зору, саме довелось. Без щирих сліз, яскравих зізнань у вічному коханні, серенади під вікном та інших прийомчиків. На дворі XII ст. Взагалі нікому не цікаво, кого ти там любиш і хто тобі подобається. Старші зібрались і вирішили, хто тобі буде жоною чи мужем.... Дуже весела історія.

Ще веселіше, ця істрія виглядає з точки зору жінки. Ото вже кому "пощастило" так це їй. Бо ж Роман - досить яскрава особистіть. Він принц крові, народжений, щоб стати королем. Іноді і такі правителі трапляються в історії. На нього цікаво дивитись. З ним, певно, весело спілкуватись і не тільки.... Але не тоді, коли ти йому законна жінка. А з його точки зору, камінь на шиї, пута, що обмежуть його безцінну свободу.

І тут починається побут....

В народі прийнято казати, що це ж життя.... і тяжкенько так зітхати на кінці.

Але саме життя не закінчується після весілля.

Як то воно далі в житті буває можете почитати на сторінках Князівства Романа.