Із тільки що прочитаного: Анджей Сапковський

Продовжую ділитися враженнями про щойно прочитані книги. Анджей Сапковський - один з улюблених моїх авторів, але до нього я йшла довго)) Колись ще у шкільні роки моя тьотя передплачувала журнал зарубіжної літератури "Всесвіт" - і я часом у неї ті журнали брала почитати. Там публікували тих авторів, чиї книги було просто не дістати в нашому маленькому містечку. І електронних книг тоді не було, печалька))

Так-от, вперше прочитала уривок із роману про відьмака Геральта саме в цьому журналі на початку 90-х років. І цей уривок здався таким страшним для моєї незміцнілої дитячої психіки)), що я вирішила - ну його, того Сапковського, то якісь "ужастики".

І не читала аж до минулого року, коли  взяла в бібліотеці першу книгу циклу, і потім одна за одною "проковтнула" всі. Останні дві дочитувала вже влітку цього року із відчуттям суму - як же я буду без улюблених героїв, до яких уже звикла. Але тут, на щастя, підвернулася нова, не менш цікава трилогія від  цього польського автора . Першу книгу - "Вежа блазнів" я вже прочитала і хочу про неї розповісти, другу і третю саме замовила, чекаю. Як і цикл про Геральта - це історичне фентезі, але дія відбувається вже не в вигаданому, а в цілком реальному світі, у  країнах середньовічної Європи, зокрема, тут зображені події чеської Реформації  та гуситських війн, коли чехи під проводом Яна Гуса та його послідовників боролися за незалежність своєї церкви від Римсько-Католицької. Люблю такі твори, де можна у цікавій формі почерпнути знання про ту чи іншу історичну епоху. До того ж хочеш чи ні, мимоволі проводяться паралелі з тим, що зараз відбувається у нас в Україні.

Головний герой, молодий лікар і маг-початківець Рейнмар, або, як його ще кличуть, Рейневан, вплутується в неприємну для себе історію, внаслідок чого стає "пішаком" у політичних іграх різних посадовців - як світських, так і церковних, увесь час втікає від погонь, потрапляє в різні катавасії, знаходить друзів, ну і романтична історія теж є)), і все це приправлено легким флером чародійства і містики.

Читається легко ( принаймні мені, бо когось може "напрягти" велика кількість історичних персонажів та цитат латиною, але  я те все сприймаю з цікавістю). Раджу всім любителям історично-пригодницьких романів та фентезі.

А мені особисто ця книга дуже допомогла визначитися із структурою одного зі своїх майбутніх творів ( так, того самого історичного роману, про який я уже тут писала). Я назбирала величезну кількість матеріалів, а писати боялася, бо підозрювала, що не можу гарантувати історичну достовірність, а я перфекціоніст ще той)) Але, прочитавши Сапковського, зрозуміла, що писати на теми історії - це не обов'язково дотримуватися суворої хронології та  робити своїх героїа автентичними реально існуючим історичним особам. Тому і для себе вирішила створювати цікаву та читабельну історію передусім, а вже те, що дійсно відбувалося в нашій Україні-Русі в сиву давнину, буде просто підгрунтям і приводом для роздумів.

А поки що читатиму далі Сапковського))

P,S. Дописую вже після того, як прочитала усю трилогію. Книги реально захоплюючі, з глибоким філософським змістом та цікавим осмисленням історичних подій, та водночас із динамічним і пригодницьким сюжетом, який не дає занудьгувати.  Але мене дуже засмутив фінал. Так хотілося, щоб усе закінчилося добре... Втім уже те, що роман викликав такі сильні емоції ( в деяких місцях сльози наверталися на очі), свідчить про майстерність автора . Рекомендую!