Уважне око, напевно, вже підмітило зміну назви мого останнього твору.

«Поклик сутінків» - це оригінальна робоча назва. Та коли справа дійшла до публікації, мене збентежило, що тему сутінок асоціюють з вампірами, а мій твір до вампірів відношення не має жодного. То розповім, звідки взялися мої «сутінки». Знання про Потаємний народ містяться в кельтський та скандинавській традиціях. За острівним кельтським містицизмом, усі контакти людей з сідами (читай з Потаємним народом) відбуваються у години вечірнього або вранішнього присмерку – чарівний проміжний час, за що ті й отримали назву «діти сутінків». Тобто «поклик сутінок» - це поклик іншого світу, з якого не буде вороття, і перш за все психологічного. І ось так дописавши, як то кажуть, до крапочки, я вирішила не йти наперекір серцю і повернути стару назву. Адже сутінки захоплюють не тільки Аврору, але й Раґнара, саме через нього і виростає уся історія, і я відчуваю, що не можу оминути цей факт.

Майже усі ми тут вчимося, благо платформа дозволяє робити певні експерименти. Але з цієї ситуації я винесла урок – треба не боятися бути і сумніви геть:))  

"Вершники сідів", Джон Дункан, 19 ст.