Юлія Чумаченко

Мене звати Юлія Чумаченко. Мені 30, і я пишу тоді, коли більшість світу спить. Я створюю казки, фентезі для підлітків і історії, які не мають віку — бо щиро вірю: дорослі теж потребують чогось світлого, іноді навіть більше, ніж діти. Писати я почала давно, але довгий час не вірила, що це може бути комусь потрібно. Зараз стою на цьому впевненіше. Бо відчуваю — це моє. Мої історії приходять до мене у снах або серед ночі. Вони різні — теплі й тривожні, світлі й темні, іноді болючі, але завжди справжні. Коли почалася війна і страх став частиною реальності, я сама ховалася у книгах, щоб хоч трохи дихати спокійніше. Тепер я пишу так, щоб у моїх історіях теж можна було сховатися. У звичайному житті я працюю кухарем по 16 годин, тому мій час для письма — це ніч. Тиша. І кілька годин, коли можна бути собою. Я мрійлива і емоційна. І я вірю, що скоро війна закінчиться, Україна переможе, і всі повернуться додому.
Спадкоємці ночі. Поклик крові.
2 книги
Європа кінця XIX століття. Чотири підлітки — спадкоємці давніх вампірських кланів — змушені навчатися разом, щоб зберегти своє існування. Попереду їх чекають темні таємниці, ворожнеча і небезпечні випробування. Але поклик крові сильніший за страх.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше