Вероніка Заяць

Я ніколи нікому не говорила, але іноді мені сняться віщі сни, колись бабуся казала мені що в нашому роду навіть була справжня відьма. Ці сни були не часто, але завжди збувались, допоки одного разу я не почала бачити життя однієї дівчини, для мене це був наче серіал, кожної ночі коли я засинала я бачила продовження, вона жила в магічному світі і була як дівчинка з романів, така вся ніжна, довірлива, чарівна з вишуканими манерами. Так от я кожної ночі дивилась такий собі серіальчик і коментувала, ну знаєте типу, головний герой лізе в темний підвал з якого линуть страшні звуки, ну і все це опівночі, а ти така говориш в екран «ну і куди ти лізеш, та штука тебе вб‘є», так і я, коментувала постійно всі дії цієї «зефірки». Але одного разу героїня «серіалу» почала мені відповідати…

Ерідор — світ, де вампіри, демони, перевертні, наги, маги та люди живуть пліч о пліч. Магія тут — не дивина, а щоденна реальність. Вона тече у жилах, вибухає у сварках, визначає статус і… ускладнює стосунки. Це місце, де магічні академії виховують майбутню еліту, а вулицями старих міст блукають істоти з легенд. Де найбільша пригода — це не перемога в бою, а спроба розібратися в собі та тих, хто поруч. Це історії про особисте, про тих, хто шукає своє місце в світі. Про кохання, помилки, перетворення — і про силу бути собою, навіть коли довкола все чарівне та незвичне.