Ульяна Соболева

ПРО МЕНЕ

Доброго часу доби всім, хто сюди заглянув. Тут можна познайомитися і пофлудити з автором. І дізнатися мене ближче.

Мене звати Вікторія. Уляна Соболєва - це мій псевдонім. Ви можете називати мене Віка або Уляна, як вам більше подобається. Я однаково люблю обидва імені. 

Народилася я в Харкові 1980 р. (це взагалі дивна дата і я до неї не маю жодного стосунку, бо мені завжди здається, що я народилася 18 років тому і з кожним роком це не змінюється ))))

Я одружена з 17 років з чудовим, коханим, неймовірним і особливим чоловіком, з яким ми виховуємо трьох доньок і крихітного синочка. 

2001, 2003 і 2009 та 2019 років народження. Так, мої дівчата дорослі, а хлопець народився 1.04.2019р.

Але це не всі діти в сімʼї - ми так само виховуємо пʼятьох собак (двоє з них чистокровні дворяни з картонної коробки зі смітника), двох котів, двох кішечок. Для нас вони теж діти. Так, я схиблена на тваринах і багато хто з них узяті з вулиці. Крім німецьких вівчарок і чихуахуа

17 років наша сімʼя прожила в Ізраїлі, і ми вирішили повернутися на свою Батьківщину 2015 року і ні секунди про це не пошкодували. Я щаслива жити і мати можливість виховувати дітей там, де народилася сама. 

Я слухаю в основному важку музику;

Малюю, шию, вʼяжу, ліплю, валяю іграшки, плету бісером, фотошоплю, майже всі свої обкладинки роблю сама. Обожнюю щось робити руками. Це моє хобі.

Я люблю зиму, осінь і дощі. Насилу переношу спеку. 

Дуже багато часу проводжу в інстаграмі і буду рада вам там. Приходьте. 

Так само ви можете писати мені на мейл ramzena@gmail.com

Ненавиджу заздрість, хамство, нахабство, трольство і всякого роду провокації. Тому тут їх не буде.

ПРО ТВОРЧІСТЬ

Пишу я стільки, скільки себе памʼятаю. Починаючи з десяти років пʼєски для постановок у дворі, потім у тринадцять оповідання про вампірів (я завжди була не байдужа до цих тварюк).

Для мене написання книжок - це моє життя, робота, хліб, повітря. Моє все. Я присвячую цьому дуже багато часу і пишу я багато: від 6-15 тисяч знаків на день (менше я собі не дозволяю, іноді дуже рідко мухлюю). Рекорд уже 67 тисяч знаків за добу (дописувала Чужу жінку). Це був кошмар, але було дуже треба виконати обіцянку, дану читачам. 
Кожен дописаний роман - це як маленьке життя. Його проживаєш, плачеш, страждаєш, тужиш і любиш, а потім розумієш, що воно закінчене, і ти його відпускаєш. Трохи сумно, трохи гірко і в той же час є полегшення і гордість - я змогла і я її дописала.Стати письменником неймовірно мало. Мені здається, кожен, хто вміє тримати в руках ручку, ноут, планшет, айфон, може бути творцем. Творити можна, що завгодно: від маленьких текстів, до красивих картин, романів, вишивки, в'язання, ліплення. Саме автором нас роблять наші читачі та поціновувачі нашої творчості. Вони піднімають нас так високо, звідки ми разом із зірками сяємо ДЛЯ НИХ. Не для себе, не для свого его чи слави, а саме для них. Бо без них ми б не навчилися літати, без них ми швидко впадемо туди, звідки піднялися.