Побачення з велетнями

Анатоль

04.10.2018, 15:25:12

І про що цей опус? Нічого не зрозумів.
Може це просто беззв'язні видіння наркомана?
І авторка ж грамотна.
Чи це зараз модно так писати? Ні про що.
А декому ще й подобається таке...

Ірина Пасько

14.07.2018, 13:59:08

Це був перший текст на конкурсі, який здався мені не просто приємним, міцно збитим, доладним, зачепив чимось окремо, а натурально пропер і протяг. Влучило в мої уявлення про те, як має працювати історія. Кілька речей щодо форми можу закинути цій роботі: слово нежить у значенні хвороби - чоловічого роду, отже, нежитем, а не нежиттю. Нежиттю - це, скажімо, упирями, вампірами, мертвяками. (Патерн - 1 "н", не виняток.) А ще оформлення діалогів. Форматування сайту зробили з тире крапки, і з телефона їх, наприклад, не видно зовсім.
Щодо розвитку подій, то лишилося відчуття трохи зашвидкої кульмінації. Усе ніби добре, порозумілися в спільній таємниці, і ніби герой не сказав чогось ТАКОГО - і раптом сталося раптове. Утім, будемо вважати, що це було давнє рішення, а всі події вечора так вплинули на Марту, що вона зрештою зважилася.
А загалом мені дуже зайшло, і герой, і велетні, і побутописання, і деталі, і філософські відступи - те, як вибудовано наратив назагал. Я наробила скрінів з цитатками і красно дякую за задоволення.

ПерсеФона

29.05.2018, 08:57:23

ЦІкаво та незвично. Одне зауваження щодо анатоціі, слово "паттерн" має синонімічний ряд, тому його слід трошки розбавити. Я розумію, що це - рефрен, можливо, ви зробили так свідомо. Щодо тексту, сподобалося.