Літо, яке було довшим за час
— Сонце, — сказав Святославчик і підняв угору маленький вказівний палець.
Я подивилася туди куди він показував. Над дахами повільно пливло велике липневе сонце, тепле, майже домашнє. Воно торкалося його щік, заплутувалося