S Batura

Сергій Васильович Батура — письменник, винахідник жанру «Колективний літературний печворк», організатор і учасник двох всеукраїнських літературних рекордів, зафіксованих Національним реєстром рекордів України, автор ідеї рекордної книги «Босорка» та прологу до неї. Науковець, доцент кафедри теорії держави і права та конституційного права Міжрегіональної Академії управління персоналом. Голова громадської організації "Колективний літературний печворк" Одружений, має двох синів. Сергій Батура народився 27 серпня 1982 року в м. Дніпропетровськ. Коли хлопчині було п’ять років, помер його батько, і мати була змушена повернутися на Батьківщину — Івано-Франківщину. Село Гута, що ніби причаїлося серед вікових ялин смарагдових Карпат, на кілька років стало місцем, де Сергійко розпочав навчання в місцевій школі. Проведений з бабусею час він і досі вважає одним з найприємніших у своєму непростому житті, однак це тривало недовго. Бабуся Євдокія померла і мати Сергія, Стефанія, переїхала на Поділля. Село Марківці на березі водосховища річки Південний Буг подарувало хлопцеві друге дитинство. Кілька років поспіль він відвідував сільську школу і випробовував себе з друзями капітаном часто-густо дірявих човнів, що були доступні бешкетникам. Проте щасливе і водночас скромне дитинство Сергійка було нетривалим. У пошуках заробітку мати знову вирішила змінити місце проживання і з вітчимом перевозила хлопця на Тернопільщину, Запоріжжя та в інші куточки України. Щоразу хлопчина змінював школу і змушений був пропускати навчання. Зрештою життя повернуло Сергійка до с. Марківці, де він відкрив для себе сільську бібліотеку і з неймовірною жагою поринув у світи безмежних фантазій, перечитуючи спочатку казки, а потім усе, що потрапляло до рук. Черговий поворот долі застав хлопчину, коли йому було дванадцять. Він залишився без батьківського піклування і змушений був продовжити навчання у Вовковинецькій школі інтернаті (Хмельницька область). Колектив сиротинця сприйняв новачка вороже, йому довелося протягом року заслуговувати авторитет. Своєю чергою вчителі із сумнівом поглядали на учня, котрий попри відсутність відповідного рівня знань, заявляв на участь в олімпіадах з різних дисциплін. Попри прогалини в навчанні хлопчина швидко наздогнав втрачене, а надзвичайна активність посприяла адаптації. Чим тільки він не займався: танці, співи, гра на басі, футбол, гумористичні вистави — за все Сергійко брався із завзятістю. З часом директор запропонував спритнику стати отаманом школи, а діти-сироти підтримали ініціативу. У певний період хлопчина почав інтенсивно займатися легкою атлетикою. Вставав раніше за всіх, щоб побігати на стадіоні. У 1997 році Сергійко відзначився, як один з найкращих легкоатлетів Хмельницької області, а 1998 рік подарував йому кілька перемог на всеукраїнських змаганнях. Цього ж року директор школи-інтернату направив сироту до Київського військового ліцею імені Івана Богуна, де хлопець успішно склав вступні іспити. За кілька місяців шістнадцятирічного ліцеїста було обрано командиром відділення, а потім і взводу. Знову непосидючий Сергійко брав участь у багатьох гуртках: легка атлетика, літературні читання, театральні вистави. Він став чемпіоном ліцею з боксу, а також вивів свою команду на перше місце гумористичного конкурсу військового закладу. У хлопчини склалися добрі відносини з начальником ліцею — генералом-майором Леонідом Кравчуком. Водночас вчителька української мови та літератури із сарказмом реагувала на слова Сергія: «Я відкрив для себе твори Шевченка у тринадцять». Жага до літератури і назріле прагнення написати власну книгу, стимулювали ліцеїста взятися за «перо». Саме так у зошиті з’явилися перші рядки детективу «Я стояв на балконі і курив свою кубинську сигару». Вчитель зарубіжної літератури розгледів талант учня і підтримав його. До військового закладу приїхали представники телеканалу «Інтер» зняти сюжет про хлопчину, який встигав виконувати строгий розпорядок дня і писати книгу. Врешті зошит з рукописом потрапив до вчителів на редагування і його вже ніхто не повертав, а Сергійко був змушений відкласти мрію написати книгу і віддався справам ліцею. За роки навчання хлопчина знайшов вірного друга Артема, сім’я котрого взяла шефство над сиротою і часто запрошувала до себе додому. Згодом мати Артема відмовила Сергія від продовження військової справи і наполягла на здобутті політологічної освіти в цивільному закладі. Так, він вступив до Міжрегіональної Академії управління персоналом, а згодом перевівся до Національного університету імені Тараса Шевченка. Тоді ще заступник декана філософського факультету, а нині Ректор університету Володимир Бугров особисто провів співбесіду з Сергієм і взяв його на навчання. Новий студент відділення політології і тут проявив свої організаторські здібності та почав влаштовувати «Круглі столи» і зустрічі з фахівцями обраної спеціальності, а Володимир Бугров сприяв цьому. Сергію було дев’ятнадцять, коли він став головою громадської організації «Молодь і політика». Він активно захищав права студентів і цікавився громадсько-політичним життям країни. Тоді ж молодий активіст почав фахову практику у Верховній Раді України і залишився працювати там на більш ніж двадцять років. У 2006 році Сергій закінчив філософський факультет й отримав диплом магістра політології. А вже у 2008 році завершив навчання в Інституті Міжнародних відносин Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, одержавши диплом юриста міжнародного права. У 2016 році Сергій Батура захистив наукову дисертацію та здобув звання кандидата юридичних наук. Цього ж року він почав викладати юридичні дисципліни в Міжрегіональній Академії управління персоналом. До серйозного написання творів Сергій Батура повернувся у 32 роки і відразу почав з роману «Золотавий кудрявець і долі невипадкових людей». Історія про випускника університету, котрий все ще шукає себе у житті, почала «лягати на папір». Проте через рік Сергій повністю видалив свій текст. Згодом герой роману знову опинився біля вікових ялин червоного університету і його повторний шлях на сторінках твору став упевненішим та цікавішим. «Відточення пера» молодого автора відбувалося поступово і аж до завершення роману. Вісім років Сергій присвятив книзі, про яку завжди мріяв, і написав те, про що навіть і не думав. Яка б доля не склалася у твору на 920 сторінок, головне — автор сказав те, що прагнув. Гротескна сатира стала основним жанром письменника і спонукала до розкриття вад суспільства, особливо політичного життя. На світ народилися повісті «Старий Марко», «Алан-Орда», «Шарм-ель-Шо?», «Гемельда», «Дуркоматія», трилогія «Гнилоби»; оповідання «Луїджі і Мокрина», «Сергійко», а також кілька п’єс. Особливої уваги серед повістей посів твір «Старий Марко», який отримав високі фахові оцінки докторки філологічних наук, професорки Тетяни Бикової та кандидатки філологічних наук, доцентки Ганни Синьоок (Клименко), членкині Спілки письменників України Зінаїди Луценко. На початку 2024 року Сергій розробив теорію новітнього жанру «Колективний літературний печворк» і опублікував низку наукових статей. А вже у квітні того ж року подав ідею та написав пролог до майбутнього роману-печворку «Босорка» — «Нерозділене кохання». Для створення колективного твору новатор зібрав команду авторів з усієї України. Врешті 228 неперевершених митців зробили неможливе — протягом кількох тижнів створили електронну книгу на 2833 сторінки. У романі вирує феєрія неповторних історій, а ключова героїня, карпатська відьма босорка Євдокія, тільки й встигає приймати гостей на своєму обійсті. Національним Реєстром рекордів України 7 червня 2024 року було зафіксовано два всеукраїнських рекорди: найбільша кількість авторів електронної книги і найбільша кількість сторінок електронної книги. Завдяки сміливим і надзвичайно творчим письменникам новітній жанр «Колективний літературний печворк» отримав життя та збагатив не тільки українську, а й світову літературу. На цьому команда авторів не спинилася і, керуючись ідеями та прологами Сергія Батури, зокрема «Олігарх», «Світ на межі згасання» і «Фінал», почала працювати над ще кількома творами в новітньому жанрі: «Коли часу обмаль», «Врятувати Білобога» та «Коронація». Зазначені твори мають шанси на встановлення рекордів України і світового рекорду Гіннеса. Окрім цього, команда готує збірку оповідань і віршів «Плането, я тут!», яка теж претендує на відзначення Національним реєстром рекордів України. 30 грудня 2024 року журі Всеукраїнського конкурсу гумору та сатири ім. Гулака-Артемовського оголосило твір, що переміг на конкурсі і ним стало гротескно-сатиричне оповідання Сергія "Старий Марко". Знакова подія, адже конкурс проводиться Національною спілкою письменників України. Окремо хочу висловити щирі слова подяки Бондаренко Марині Олександрівні. Професійна редакторка з великим досвідом роботи, яка з любовю та відповідальністю ставиться до своєї роботи. Моя сторінка в інстаграм @s.batura_writer Facebook @s.batura

"Старий Марко" - переможець Всеукраїнського...

Вітаю дорогі шанувальники моєї творчості, автори України! Друзі та колеги! З гордістю хочу повідомити вам, що громада славетного міста Городище (Батьківщина наших відомих співвітчизників Гулаків-Артемовських), спільно

01.01.2025

Золотавий кудрявець - роман всього життя...

Вітаю, дорогі автори, колеги, друзі та читачі! Настав момент, коли я з радістю надаю усім можливість прочитати роман на 920 сторінок (викладатиму його поступово), котрий відзеркалює оточуючий світ, надає йому фарб та привідкриває

18.09.2024

Зі святом, дорогі жінки та дівчата!

Дорогі авторки, від щирого серця вітаю вас зі святом! Бажаю творчого натхнення та реалізації планів. Нехай прихід весни дарує вам хороший настрій, а в серцях зріє надія на промінчики світла, що обов'язково осяять мирне

08.03.2024

З Днем Святого Валентина! Вітаю усіх віршом :-)

Для всіх, хто кохає і прагне знайти свою половинку, написав невеличкий вірш :-) У цей святковий час, бажаю всім взаємного кохання! сьогодні, голубки, усе для вас, і жодного переживання! Нехай життя лиш трохи пригальмує, нікуди

14.02.2024