Руда Бестія

Я пишу книги без наміру бути зручною. Мене цікавлять люди в ті моменти, коли вони вже не можуть удавати кращу версію себе. Коли мовчання говорить гучніше за свідчення, а вибір має ціну, яку не хочеться озвучувати вголос. Я працюю з історією так, ніби вона жива. Бо вона жива. Вона пам’ятає запахи, інтонації, дрібні рішення, з яких потім виростають катастрофи або вироки. Мене приваблюють епохи, де наслідки не маскувалися поясненнями. Мої тексти не намагаються заспокоїти. Вони радше ставлять читача перед фактом і відходять на крок убік, спостерігаючи, що він із цим зробить. Я не веду за руку. Я залишаю сліди. Я вірю в іронію як форму інтелектуальної самооборони. Вона дозволяє говорити про серйозне без пафосу і про темне — без істерики. Якщо в тексті з’являється усмішка, то зазвичай у момент, коли вже не дуже смішно. Я не обіцяю щасливих фіналів. Я обіцяю точність. Атмосферу. І чесність без анестезії. Руда Бестія.
У користувача поки що немає написаних блогів
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше