Зів’ялий червоний

Глава 13. Мовчання вдвох

Вони стоять мовчки. Сонце сходить повільно, ніби вагається — чи варто сьогодні світити після стількох темних років. Десь далеко гудуть машини, хтось сміється, хтось фотографує букети в центрі. А тут — тільки вони, бур’ян, молоді клени й один зів’ялий тюльпан у її руках.

Transfer Nova

Подобається

#4653 в Любовні романи
#1085 в Короткий любовний роман
#772 в Сучасна проза

У тексті є: втрата та повернення, надія після горя

Відредаговано: 08.03.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись