23

Розділ 23

Злата

Я кручуся, обіймаючи Влада за шию. Моє тіло рухається в такт музиці, а навколишній світ перетворюється на божевільну мішанину світла і звуків, і мене це влаштовує. Принаймні я не бачу те, як головна красуня універу висне на Панському.

Зазвичай я не буваю на вечірках через кількість людей, але мені подобається, як кожна клітинка тіла відгукується на мелодію, і навіть серце починає битися в їй такт.

На відміну від гімнастики, мені не треба продумувати кожен рух наперед. Тіло знає, що робити, і в якийсь момент я навіть прикриваю очі від насолоди, а потім відчуваю на собі чужі руки, що ковзають від моєї талії до стегон. Різко обертаюся й бачу перед собою Панського.

Він стоїть близько, до непристойності, й пропалює мене темним, пристрасним поглядом. Я роблю різкий крок назад, й шукаю поглядом Влада, але його ніде не видно. Мені нічого сказати Панському, я збираюся йти шукати свого напарника, як раптом він різко притягує мене до себе, змушуючи заглянути йому в очі, і перетворює все  на танець.

Мої щоки і очі спалахують від люті й подиву.

Хочеш пограти Панський? Добре, я приймаю виклик!

Згинаючись в спині, я струшую волоссям в повітрі, а потім кладу ногу йому на плечі, демонструючи усім присутнім ідеальну розтяжку, й встигаю помітити, як сіпається куточок його рота в натяку на посмішку. Однією рукою Кирило притримує мене за ногу, а іншою ковзає уздовж моєї спини, викликаючи хвилі жанру по усьому тілу.

Кожен наш рух — відверта провокація. Ми дратуємо один одного, намагаючись переграти в цій грі.

Весь цей час ми не промовляємо ані слова. Усі наші почуття виражаються в жестах, рухах й поглядах.

Ти зробив мені боляче, Панський.

Я довірилася тобі.

Я любила тебе.

Ти зрадив мене.

Я згинаюся, рухаюся в такт музиці, відчуваючи, як шалено калатає моє серце.

Ближче... Далі... Вгору... Вниз... Управо… Вліво...

Він повільно обходить мене по кругу, немов хижак, і я різко присідаю, обкресливши півколо ногою, а потім також різко підводжуся, й опиняюся притиснута до міцного гарячого тіла, а потім відштовхую його, щоб він знову притягнув мене до себе.

Натовп розступається, звільняючи для нас центр танцполу, й утворює коло. Ми опиняємося в самісінькому ценрі, але я не звертаю на них ніякої уваги.

Зараз тут тільки ми. Я і Панський. Самозакоханий дурень і баболюб. Дратівливий звідний брат. Король універу. Хлопець з моїх найжаркіших снів. Той кого я ненавиджу до такої міри, що хочу поцілувати.

Наш танець такий само неоднозначний, як і мої почуття. В ньому й холод, і пристрасть, і ніжність, і злість, і любов, і ненависть.

Я була така зла на нього... За те, як він поступив... За те, як кинув мене, нічого не пояснивши… Й за те, що ніяк не хотів зникнути з мого життя, й залишити мене у спокої. За те, що не давав забути. І водночас танула в його руках, коли він притискав мене ближче, немов кажучи: "Я упіймав тебе, і тепер ні за що не відпущу".

Я повинна відштовхнути його. Повинна сказати, що не хочу його більше бачити, але ніяк не можу змусити себе зупинитися.

Тільки на цей танець. Всього на один танець я дозволю собі перетнути межу, перш ніж забути про Панського назавжди.

Я знаю, він не для мене. Ми з самого початку не мали бути разом. Ми з ним з різних світів. Та все ж... Коли наші тіла рухаються в унісон, коли наші серця б'ються також швидко, як біти, мені здається, ніби ми ніколи не розлучалися.

А потім пісня закінчується, і ми завмираємо, важко дихаючи, і дивлячись один на одного.

Рука Кирила досі лежить на моїй спині, притискаючи мене до нього, і крізь його футболку я відчуваю не лише усі його м'язи, але і те, як швидко б'ється його серце. Він повільно схиляється до мене, і я тону в його очах, а потім його губи накривають мої, примушуючи обм'якнути в його руках.

Почувши схвальний свист когось з гостей, я ніби прокидаюся від сну.

Щоку Панського обпалює дзвінкий ляпас, але він й не думає відпускати мене, цілуючи знову, пристрасно, ніжно… Тоді я збираюся вдарити його знову, але Кирило вправно перехоплює мою руку вільною рукою, переплітаючи наші пальці.

Я протестуючи стогну крізь поцілунок, лякаючись реакції власного тіла, а потім кусаю його за язик. Але, замість того, щоб відступити, він легенько покусує мою нижню губу, перш ніж поглибити поцілунок.

Не знаю як довго тривала ця навіженість. Напевно цілу вічність, перш ніж хтось з натовпу окликнув  його, і мені нарешті вдалося втекти.

Я біжу, пробираючись через натовп студентів, що тусуються, збираючись скоріше забратися звідси. Мені треба лише десь ненадовго сховатися і дочекатися, доки приїде таксі, й жіночий туалет якнайкраще підходить для цього.

Різко відчиивши двері, я залітаю в одну з вільних кабінок й зачиняюся в ній, після чого витягую з кишені телефон і відкриваю додаток для виклику таксі. Я якраз вводжу адресу, коли в туалет заходить група дівчат.