42. Михайло. На вечірці

Я був при параді. Спецом одягався і все підбирав. Хотілось, щоб вона побачила, що мені ніфіга не погано. Хоча мені було дуже кепсько зараз. 

Софія, коли ми зіштовхнулись, ледь не впала. Я навіть злякався і схопив її за плечі, тягнучи до себе.

Вона здивовано глянула на мене:

— Ти кудись зібрався? 

— На вечірку до дівчини, — я знизав плечима. — Одногрупниці, якій я подобаюсь. 

 Софія завмерла на мить і ледь закусила губу. 

— Ясно, — сказала тихо. — А вона тобі… теж подобається?

І що я мав їй казати? Обманювати? Це буде тупо. 

— Не те щоб. Але вона симпатична, тож принаймні зможу трохи розслабитись, — я знизав плечима знову. Правильніше було б сказати "відволіктись і не думати про тебе з Максом". Але я не буду так принижуватись.

— Я хотіла тобі дещо сказати… — вона зітхнула. — Але то вже, мабуть, коли ти повернешся. Не буду тебе затримувати…

Певно, вона хотіла сказати щось типу "Макс проти нашого спілкування", або щось в цьому дусі. Не здивуюсь, якщо він налаштував її проти мене, поки вони були вдвох. 

— Добре, але я буду пізно, — відповів я максимально нейтральним тоном. Хоча в душі вирувала якась буря. Коли я подумав, що вони там, коли я пішов, цілувались, що вона обіймала його, мені стало нестерпно. 

— Нічого страшного, я не лягаю дуже рано, зачекаю на тебе, — вона усміхнулася, дивлячись мені в очі. — Добре, йди, бажаю гарно провести час! 

Я хотів зараз багато чого… Запитати, що в неї тепер за плани з Максом, дізнатись, що між нами буде далі. Але певно дарма я думав про це. Ввечері вона скаже, що я маю не торкатись її або щось таке. Тож я краще потягну цю мить. Не дозволю цьому трапитись зараз.

— Ну дивись, можеш не чекати, якщо що завтра б вже поговорили… Але якщо хочеш чекати, я не можу тобі заборонити. 

 — Так, ну раптом засну, то вже завтра поговоримо, — Софія раптом піднялася навшпиньки і торкнулася губами моєї щоки. — Не їдь дуже швидко. добре? 

Серце навіть від такого незначущого знаку уваги забилось частіше. Так, бляха, я точно закохався в неї, як же це все невчасно… Краще б я цього не розумів.

— Добре, — я кивнув. — Може взагалі викличу таксі, бо я збирався там пити. 

— Так, краще виклич таксі,, — вона кивнула. — І не пий дуже багато, щоб твій батько не сердився. 

— Я і так був паїнькою останнім часом, тож хай хоч трохи посвариться, може, він за цим скучив, — я усміхнувся. — Добре, я піду, Софіє, — я відвів погляд і пройшов повз неї. 

Мимоволі, щойно пройшов, озирнувся на мить. І Софія теж озирнулась. В її погляді я побачив сум. Вона чомусь не виглядала щасливою, як мало б бути після романтичного побачення. 

А може я просто бачив те, що хочу бачити, хтозна…

Я розвернувся і пішов вниз сходами, більше не озираючись на неї. 

***

Коли приїхав на вечірку, настрій був максимально кепський. Тьома, який до мене одразу підійшов, одразу це помітив:

— Ти ніби не на вечірку, а на похорони приїхав. Що трапилось?

— Софія була на побаченні зі своїм коханим. У них все добре, — я підтис губи. 

 — Ну й що? У тебе теж може бути побачення з будь-якою дівчиною, варто лише покликати, — він повів рукою  у напрямку групи дівчат, які сиділи на дивані і жваво про щось розмовляли. 

— І то, що мені не треба будь-яка, — буркнув я. Аж тут нас побачила іменинниця. 

— О, Михайле, Тьомо, ви  тут? — зраділа вона. — Ходімо грати в “пляшечку”, буде весело!

Продовження - вже завтра о 19.00!

Додавайте книгу "Зведені. Тільки ( не) ти" у бібліотеку і ставте їй сердечко, щоб не загубити її і дізнатися, що буде далі!

Якщо ви ще не зареєстровані на Букнет, то не зможете зберегти цю історію, для цього потрібно зареєструватися, це безкоштовно і швидко робиться за допомогою Фейсбук, Гугл або електронної пошти.

Запрошую до читання цікавої романтичної комедії "Подвійне життя мільярдера"! Лише сьогодні на цю мою книгу діє знижка -20%! 

Він програв парі і тепер змушений розвозити піцу по квартирах, хоча насправді мільярдер. А вона не любить багатих хлопців, а симпатичний кур'єр їй припав до душі. Проте, що буде, коли правда розкриється?