Глава 10

Чоловік зміряв різким невдоволеним поглядом та поспішив до мене:

– Що ти робиш?

Зараз у зоні ризику опинилася не тільки  моя робота, до якої мені байдуже, а ще і наші з Владом крихкі стосунки, які вже мали для мене вагу. Він став позаду мене та поглянув на монітор. Хоч і у душі вирував ураган, я намагалася здаватися спокійною:

– Розкладаю карти у Павуці. Ти ж не проти?

Тішилася, що встигла відкрити та вивести цю гру на екран. Все сталося настільки швидко, що у документі з тендером я лише натиснула на хрестик, цією дією змусивши його зникнути. Сподівалася Влад нічого не запідозрив. Він нахилився і поцілував мою шию, обпаливши її своїм гарячим диханням:

– Звичайно ні.

Полегшено видихнула. Розвернулася до нього та підвелася, схопивши його за руки:

– Думала тебе довше не буде, от, щоб не нудитися, вирішила трохи розважитися.

– А я гадав, що сучасні дівчата марнують час у соціальних мережах.

І хто мене тягнув за язик, тепер він щось точно запідозрив. Для того, щоб заплутати його думки, притиснулася до нього грудьми та обійняла, повільно виводячи візерунки на його спині:

– І я б цим займалася, але зарядка на телефоні майже на нулю, - тільки б він не поглянув на мій айфон, там досі відкриті фото тендеру. Намагаючись перевести тему, поцікавилася, – що ти там говорив про плани на вечір?

– Я повернуся на роботу і ми повечеряємо разом, відвідаємо один непоганий ресторан. Чи ти не довіряєш моєму смаку і хочеш обрати місце нашої вечері сама?

О, мені дають право вибору. Це щось новеньке. Зазвичай з Борисом не відвідую людні місця, він відома людина у місті й не бажає, щоб нас помітили разом. Здається Влад цим не дуже переймався, хоч і мав намір не афішувати наші стосунки. Намагалася заінтригувати свого хлопця: 

– Сьогодні я маю намір перевірити твої смаки, сподіваюся вони співпадуть з моїми.

Не знаю чи він зрозумів мій двозначний натяк, але швидко перевів тему розмови:

– До речі, я переглянув кошторис, який ти склала, і вранці мав розмову з керівником твого відділу. Мені сподобалася твоя робота, жодних помилок, на які скаржився Павлович, не знайшов, та й він сам не зміг їх показати. Можеш не перейматися, він тебе більше не дійматиме. Я ясно дав зрозуміти - ми зустрічаємося і ніяких залицянь до тебе не потерплю. Приємно знати, що у моєї дівчини є не лише краса, а ще й розум.

Добре, що він не знає про розум економістів Вербовського. Влад подарував чуттєвий поцілунок і ми разом вийшли з кабінету. Уловивши прискіпливий погляд Галини, Влад одягнув маску суворого керівника:

– Я пізніше тобі зателефоную. Вдалого робочого дня!

– Дякую, і тобі, – чемно відповіла я. Не наважуючись проявляти почуття при його секретарці, розвернулася і покинула приймальню. Оксинчук залишився давати розпорядження своїй підлеглій. Нарешті я змогла спокійно видихнути. Якщо ця інформація саме та, яка потрібна Борисові, то я вільна! Можна звільнятися з цієї непотрібної роботи й знову привіт спортивні клуби, салони краси, модні бутіки й посиденьки із подружками, з якими давно не спілкувалася. Ця офісна рутина вичавила з мене всі соки, здається навіть зморшка на чолі з`явилася. 

Зайшла до жіночої вбиральні й звідти надіслала фото документів Вербовському. Уже сиділа у своєму кабінеті коли отримала відповідь зі скупим текстом: «Молодець». Отже, завдання виконано! Не встигла довго натішитися, як Олексій Павлович зміряв невдоволеним поглядом та дав завдання у якому я нічого не тямила. Розуміюче кивнула, нехай думає, що мені все ясно. День минув дуже нудно і повільно. Здавалося час зупинився і відмовився рухатися вперед. Я б втекла з роботи, але Влад обіцяв ввечері зайти за мною і користуватися привілеями дівчини боса не хотілося, принаймні поки не закріплю свої позиції.

Стрілка круглого годинника, який висів на стіні, показувала без дві хвилини вісімнадцять, як я вже вимкнула комп’ютер та, тримаючи сумочку у руках, лічила секунди до закінчення робочого дня. Нарешті зателефонував мій хлопець. Приклала телефон до вуха та почула знайомий голос:

– Вибач, але мені доведеться затриматися. Плани на вечір відкладаються, як звільнюся одразу зв`яжуся з тобою.

От і маєш, з нетерпінням чекала на вечерю, а її не буде. Надіялася Влад затримувався дійсно на зустрічі, а не в товаристві довгоногих дівчат. Я не ревную, але поки повністю не здобула його прихильність, таке насторожувало. Оскільки планів на вечір не було, то вирішила відвідати спортивний клуб, через цю роботу я не мала змоги займатися у залі. Зігнавши з себе добру купку калорій та цівку поту, втомлена і задоволена нарешті дісталася додому. Прийнявши душ  та закутавшись у теплий халат, добряче розслабилася. Уже пила чай з лимоном, як заграла мелодія вхідного дзвінка на моєму телефоні. Висвітлилося ім`я Влада. Щоб не одразу відповідати на дзвінок трохи зачекала, а потім все ж таки натиснула на кнопку. Почула його голос від якого, чомусь по шкірі пробіглися мурашки:

– Привіт! Що робиш?

– П`ю чай, – мій голос звучав байдуже, але не ображено, саме так, як я і хотіла. – А ти ще на зустрічі?

Не поспішаючи, пішла у спальню і плюхнулася на ліжко животом. Обіпершись на лікті, слухала голос Влада у якому уловила смішок та веселі нотки: