Глава 1

— Ні, ну треба ж такому наснитися! Якого біса ти знов мені привидівся? — Звісивши ноги з ліжка, трясу головою, мацаючи собі лоба тильною стороною долоні, перевіряючи температуру. Зазвичай Гордон сниться мені перед якою-небудь халепою, грипом чи сльозами. Загалом, нічого доброго сни, де в головній ролі цей паразит, не віщують, це все одно що чорна кішка прямо перед носом проскоче. Хоч на роботу не йди. Вірний знак, що сьогодні я хоч у щось та вляпаюсь. Три роки минуло! Три!!! А він продовжує непрохано вдиратися в мої сни! Зла не вистачає! Між нами тисячі кілометрів асфальту, лісів та озер, хмарочоси он заслоном стоять, а цей пихатий бовдур, отруївши мою душу на пару зі своєю пришибленою матусею, все одно проникає в моє життя!

Чищу зуби з якось несамовитою люттю, подумки обурюючись на адресу колишнього. Настрій відповідний, хочеться це якось висловити, тому надягаю свою найсексуальнішу спідницю і улюблену блузку. Моя подруга називає її «врятуй потопаючого», тому що чоловіче населення нашого офісу мимоволі пірнає поглядами в моє декольте, навіть одружені, нервово пітніючи, заглядаються. А я не винувата, що в мене гарні груди, і я не хвалюся, і не намагаюся когось спокусити на роботі, боронь боже, просто тримати хлопців у тонусі весело. Особливо, коли на душі кішки шкребуть. Сьогодні п'ятниця начебто нічого серйозного не намічається. Щоправда, леді карга щось говорила про позапланову нараду, мабуть, нарешті оголосить про своє звільнення, їй вже давно пора на заслужений відпочинок, а вона все скрипить. Розмови про це розповзалися давно, і головна інтрига нашого офісу – кого поставлять на її місце. Її заступника підлабузника Нейта або залізну Маргарет, начальницю відділу продажів. Навіть ставки почали робити задля сміху.

Моя машина ще досі в ремонті, тому ловлю таксі і вже за півгодини вискакую з ліфта на нашому поверсі.

— Матінко моя рідна, знову ця вбивча блуза! — низенька та пухкенька Марта вже чекає на мене в коридорі з двома великими стаканчиками капучино. Це наш звичний ритуал, спочатку кава, плітки, а потім вже за роботу. — Красуня вийшла на полювання. Полонених не брати! Шикарно виглядаєш! Але погляд колючий. Що трапилося?

— Сон дурний наснився. Штормове попередження випадково не оголошували?

— Та начебто ні. Яка ще буря?! Мені на вихідні потрібна хороша погода, у нас сімейний зліт, пиво, барбекю та обговорення подарунків на Різдво, — крутить головою Марта, допиваючи каву.

— Пф, до Різдва ще півроку!

— Традиція у нас сімейна така. Ти не забула, що сьогодні загальний збір в кабінеті «я тут бос»? Вона явно не в собі, прикинь, посміхнулася мені, проходячи повз. Ніколи не посміхалася, взагалі мене не помічала і раптом здрастуйте! Мене мало не спаралізувало з переляку.

— Добре, пішли. Сподіваюся, вона нас надовго не затримає, мені ще тижневий звіт готувати.

— Потім ще побалакаємо щодо вихідних.

— Якщо ти знову заведеш розмову про свого неодруженого кузена, то я відразу тобі скажу ні. Не хочу псувати нашу дружбу з тобою, якщо в мене раптом із ним нічого не вийде, — це вже її третя спроба пробити мою броню.

— А якщо вийде? — голосно обурюється Марта, привертаючи до нас увагу.

— Ч-ч-ч, не зараз, — протискаюсь до зали нарад, вона у нас в якомусь ультра-сучасному жлобському стилі, ані тобі столів, ані стільців, проте є кафедра для оратора. Тут вже зібрався весь офіс, а ми, як звичайно, приперлись останніми. Просто за спинами присутніх зручно ховатися, можна одночасно слухаючи леді бос повисіти в соцмережах, погортати новини або щось почитати, якщо стара надумає довго язиком чесати. Я навіть телефон дістала, причаївшись за широкою спиною Генрі.

— Не буду багатослівною, — о, ні, Ельзо, я тільки погоду й встигну глянути. – Сьогодні мій останній робочий день із чим я вас і вітаю! Але розслаблятися не поспішайте, ви мене ще згадуватимете з ніжністю, трясця вашій матері, тому що моє місце займе хлопець, який вам спуску не дасть! Молодий, амбітний, вимогливий, прямісінько з Бостона. Головний офіс надіслав вам боса, який точно знає, як вам підняти бажання працювати та накрутити хвости. Гордон Форестер!

Спочатку я вирішила, що мені здалося або Ельза обмовилася…

— Радий вітати! — Але... коли я почула його голос, в залі раптом стало нічим дихати, долоні спітніли й затремтіли, трохи телефон не впустила. Але краще б я знепритомніла. …Він тут. Це дійсно він. Сон в руку!

— Мені не подобається, що ви стовпилися біля дверей. Прошу, станьте так, щоб я бачив кожного. Пізніше ми познайомимося особисто, я проведу співбесіди з кожним окремо. Можливо, на нас чекає невелика реорганізація заради ефективності нашої роботи. Я хочу внести кілька важливих змін до правил, тому що за перші сорок хвилин перебування тут, вже встиг помітити кілька серйозних порушень.

Народ заворушився, витягнувся вздовж стін, хтось вийшов на середину, і тільки я залишилася стояти біля дверей, розглядаючи підлогу. Не можу подивитися в його бік, у мене шию заклинило і серце здається вже мчить у бік ліфта. А в голові підстрибує лише одна думка: «не може бути, не може бути, це сон, мені просто потрібно прокинутися!»

 Він ще щось говорив про нову лінію виробництва, про новий порядок подання звітів і додаткові години праці, але я його вже не слухала, вірніше не сприймала реальність. У мене увімкнувся аварійний режим «очманіння першого ступеня». І коли примара з мого минулого закінчила балакати, я вилетіла першою, наче ошпарена. Марта мене ледве наздогнала в коридорі.

— Ешлі, ти в порядку? Дивлячись на тебе, мені хочеться викликати швидку!

— Ні, я не в порядку! Це… він… ти ж знаєш! — У мене напад паніки, не можу зосередитися, не можу зупинитися, не знаючи куди біжу.

— Так, але ж я чула від тебе лише стислу історію. А живцем побачила так узагалі вперше. У мене в самої очі на лоба полізли, коли Ельза назвала його ім'я! Такі збіги не часто зустрічаються в житті! Куди ти мчиш? Ми повз бухгалтерію вже тричі пробігли. Давай, ти краще заспокоїшся? — Марті вдається мене зловити та притиснути до стіни. — Зроби чотири глибокі вдихи і візьми себе в руки. Це ще не кінець світу. Але тепер я хочу знати подробиці! Ти, звичайно, вкрилася плямами і нічого не бачила, але цей красень дуже красномовно на тебе витріщався. Вчасно ти свою блузу начепила. Зараз ми напоїмо тебе водичкою, остудимо збудження і хоча б вдамо, що збираємося працювати, поки не стали першими, кого цей супермен звільнить. Ти ж не збираєшся втрачати роботу через якесь там перше кохання, — тягне мене до кулера, кидаючи на всі боки погляди професійного розвідника.