Розділ восьмий: Моменти

Розділ 8. Зірки та спільні моменти (Фінал)

На теплих руках Людини зараз спокійно. Бон Боні лежить, повністю розслабившись, і підставляє вушко під лагідні пальці. Вона вже не та налякана грудочка з коробки, а впевнена в собі свинка, яка точно знає свій розпорядок дня. Якщо поруч з’являється телефон, Бон Боні може посидіти нерухомо кілька хвилин. Вона знає: за кілька вдалих кадрів обов’язково дадуть гілочку її улюбленої петрушки. Щоправда, позувати довго вона не любить — після трьох спалахів Бон Боні демонструє свій фірмовий характер: просто розвертається до камери дупцею, мовляв: «Зйомку закінчено, гонорар у клітку!».

Вечірні прогулянки на килимі стали частиною життя. До неї іноді приєднується Булочка. Хоча джунгарики за своєю природою — маленькі горді одинаки, вони з Бон Боні знайшли спільну мову. Їхня улюблена розвага — це легкий м’ячик. Бон Боні поважно штовхає його носом, а Булочка, як крихітний бульдозер, починає котити його у свій бік, намагаючись зрозуміти, чи не можна його випадково запхати за щоку.

Для Бон Боні життя стало затишним. Вона навчилася майстерно маніпулювати Людьми: варто їй почути звук холодильника, як вона вмикає таку сирену «Уі-і-і-і!», ніби її не годували щонайменше тиждень (хоча п'ять хвилин тому вона доїла цілу миску). А ще іноді вона так солодко засинає у своєму манежі, витягнувши задні лапки в різні боки, що стає схожою на розплавлену зефірку. В такі моменти навіть Булочка зверху завмирає від подиву, дивлячись на цей безтурботний пухнастий «килимок».

Згадуючи перші пригоди під шафою та знайомство з феном, Бон Боні лише задоволено бурчить уві сні. Вона пройшла великий шлях. У кімнаті вимикають світло. Зверху чути знайоме «вжик-вжик» — Булочка пішла на нічне тренування в колесі.

Бон Боні востаннє за день потягується, ховає носа в м’яку підстилку і тихо, майже пошепки, каже на прощання:

— Уі-уі... Солодких снів усім! І до зустрічі в нових пригодах!