Розділ 37

Не пам'ятаю, на якому його реченні мене почало трясти. І чим більше я усвідомлювала сказане - тим сильніше мене топив у собі жах розуміння ситуації. Це прозріння нещадно позбавило мене можливості ворушитися, кричати і навіть спробувати перевтілитися. Тім говорив мені чисту правду, жахливу щиру правду, в цьому я точно не помилялася.

- Нікі, - я відчуваю, як його теплі руки стискають мої закляклі долоні, але перед очима у мене все розпливається. - Ти все ще зі мною?

- Що тобі завадить мене змусити? - насилу вичавила я, злизавши з губи солону краплю, виявляється я плачу.

Відштовхнувши мої руки, Тім зі злістю пирхнув, жбурнувши стакан об стіну, і скляні бризки розлетілися по всій кімнаті.

- А як ти вважаєш?!! - закричав він. - Як гадаєш, на хріна я тут душу перед тобою вивертаю??? Незважаючи на все це - я вульфен і я серцем відчув справжній поклик, відгукнувшись на обрану, а вона в свою чергу обрала мене, відгукнувшись своєю природною потребою належати своєму єдиному. І я бажаю, щоб ти кохала мене щиро, тому що це твій вибір, твоє бажання, щоб все поцілунки і дотики були по-чесному. Я дуже поважаю себе, щоб жити з маріонеткою і грати з нею в любов. Я б нізащо не застосував свій дар проти тебе, і я ніколи його не використав проти тебе, навіть коли прийшов на землі північних примар. Мені потрібна ти справжня, тому що я люблю тебе по-справжньому. Я міг би змусити Еріка, але навіть його я не торкнувся, лише його вовків. Якби я застосовував проти тебе свій дар, ти б не задавала мені цих питань, і нічого б не запідозрила. Але я дозволив твоїм інстинктам намацати свою таємницю, хоча міг би обвести чуття альфи навколо пальця. Чому ж я не зробив цього, Нікі? Я хочу, щоб ти прийняла мене таким, який я є, щоб розуміла, через що мені доводиться проходити, через які спокуси і якою темрявою я оповитий. Тому що лише ти можеш утримати мене, можеш врятувати мене і всіх нас. Я не використовував всю міць мого дару, навіть коли мені бив морду ручний альфа альянсу, але тепер я маю намір його використовувати на всю котушку.

- Ні! - вийшло вигукнути у мене. - Не можна! - картинка набула різкості, я чітко бачу перед собою його обличчя, тягнуся до нього, торкаюся щоки. - Тобі не можна розкривати себе ні в якому разі. Інакше на місці полеглого альянсу створяться нові, а противники пророцтва будуть зі шкіри лізти, щоб тебе знищити, тому що для них ти все одно син двох альф, носій королівської крові. Вони не залишать нас у спокої, Тіме. Ніколи. Тому буде краще, якщо твоя таємниця залишиться між нами.

Притулившись обличчям, Тім цілує мою долоню. Він схвильований, в його душі розбрат, але йому однозначно стало легше від того, що він поділився своєю ношею і від того, що я не відвернулася і не збираюся відвертатися від нього.

- Але інакше, я не знаю як нас врятувати, крихітко, - шепоче він.

- Ми придумаємо. Що-небудь підступне, таке ж забійне, тільки не те, що ти пропонуєш, - я відтанула, висушив свій жах, кров понеслася по венах вдвічі швидше. Схопивши Тіма, я перекинула його на ліжко, своїми поцілунками позбавляючи його можливості навіть пискнути, повністю віддавшись навіженому бажанням оволодіти своїм хлопцем так, як мені того хочеться тут і негайно. Осідлавши його, я сама задала ритм, тривалість і глибину, а потім і вибух відчуттів. Щось дике, нелюдське. Божевільний по силі оргазм, розірвавши йому вухо від надлишку почуттів, не дочекавшись ночі. Що змусило його зробити те ж саме, завершивши ритуал. Тільки в цьому стані я не відчула ні краплі болю, лише протяжне відлуння блаженства.

- Що ж, напевно, можна і так, - відновлюючи дихання, видавлюючи слова зі свистом, промовив Тім, задоволено посміхаючись. - Мені сподобалося, я не проти повторювати подібне частіше. Правда, тоді у нас буде цілий виводок діточок. Сподіваюся, ти знаєш, що це означає?

- Це означає, що в пориві почуттів я захотіла зайнятися коханням зі своїм чоловіком. Я стала твоєю дружиною екстерном, без звернення і всіх цих первісних обрядів. Я прийняла тебе, Тіме Пайк, з усіма твоїми надприродними тельбухами, тому що люблю і вірю. Тому що хочу залишатися твоїм сенсом і опорою, тому що сама хочу спиратися і віддати тобі своє життя.

- О, так, тільки що ти не слабо так на мене сперлася, - віджартовується Тім, не маючи наміру приховувати, що щасливий, прикриваючись від моїх жартівливих стусанів. - А ще це означає, що ти захотіла зачати.

Мої руки так і завмерли в повітрі. Я все ще сиджу на ньому зверху  і дивлюся на нього округленими очима. А він дивиться на мене і з ніжністю і посміхається.

- Подивимося, - бубоню я, нарешті, сповзаючи і пристроюючись поруч.

- Якщо що, я дізнаюся про це першим. Навіть раніше, ніж ти.

Сум'яття почуттів та вихор думок, але моя вовчиця напрочуд зібрана і навіть спокійна, мою звірюгу, моє друге «я», здається все влаштовує. Крім одного важливого моменту:

- Тіме, поклянися, всім що тобі дороге, що ти ніколи ні за яких обставин  не застосуєш свій дар на мені.

- Клянуся. І ти знаєш чому. Для мене це все одно, що вбити тебе.

- І не будеш розгортати свої здібності повністю, ніяких повних котушок, - мій голос затремтів. - Тому що я не хочу і не зможу втратити тебе. Будь ласка, Тіме, пообіцяй.

Застогнавши, Тім сів на краю ліжка, важко зітхнувши. З мого боку це егоїстично вимагати подібне з бети. Я повинна довіряти своєму чоловікові, нехай навіть він такий єдиний в своєму роді перевертень.