20 глава "Мій день народження"

20 глава

Тиждень потому.

Лілія.

Моя відпустка вже закінчилась. Сьогодні середа і я вже йду на роботу. У Богдана не вийшло мене завезти на роботу. Знову на фермі у батьків. Вони дзвонили, попросили, щоб він приїхав. Бо роботи багато, і їм треба його допомога. І дійсно на фермі багато роботи.

А так, ми знайшли квартиру, на диво швидко. І вже на вихідних ми у неї заїжджаємо. Богдан обіцяв приїхати. І звичайно ж буде у нас новосілля. Як же без нього. Тільки треба подумати кого ми хочемо бачити. Думала Ромчика з Аліною запросити. Та ж у Романа з Богданом відносини погані.

А ще у мене сьогодні день народження. Ми з Богданом зранку провели час разом. Він подарував мені браслет. Який мені дуже подобається.

Я зайшла у кафе. Тимур вже стояв біля стійки баристи і протирав чашки. Він мені в понеділок сказав, що нарешті я знову з ним на зміні. Вже дочекатись не міг кінця моєї відпустки. Я зайшла в кімнату. Та підійшла до своєї шафи. У дверній ручці моєї шафи лежав великий букет червоних троянд. Я їх взяла і порахувала. У букеті одинадцять штук. А пахнуть вони як... просто клас. Здогадатись від кого ці квіти не важко. Адже про мій день народження у кафе знає лише Тимур. Я помітила, що у букеті є листівка. Я її взяла і почала читати.

“Вітаю тебе з днем народження, Лілі. Бажаю тобі всього найкращого. І всього того, що ти сама собі бажаєш. P.S. Тимур”. Як приємно. Чесно дуже приємно.

Я швиденько переодяглась і вийшла з кімнати. Тимур вже готував каву відвідувачу. Він віддав йому каву. А я підійшла до Тимура.

- Дякую, за квіти — тихо сказала я. Тимур посміхнувся.

- З днем народження тебе

- Дякую — я підійшла до свого робочого місця і почала працювати. Бо до мене підійшли дві відвідувачки.

Зміна у кафе пройшла швидко. Було багато відвідувачів, що ніколи було відпочити. Тому стомилась. Насичений день вийшов загалом. А ще попереду вечір, який ще не закінчився. Ми з Тимуром зайшли у кімнату переодягатись. Тимур подивився на мене і посміхнувся.

- Ліліє, чому сьогодні за тобою ще не приїхав твій хлопець?

- Він поїхав на ферму. Там роботи багато

- То може разом відсвяткуємо твій день народження?

- Ти серйозно? — здивовано запитала я і подивилась я на Тимура.

- Так. А потім на таксі завезу тебе додому. То як?

Я декілька хвилин стояла і просто дивилась на друга. А він стоїть дивиться на мене і чекає на мою відповідь. Я навіть не знаю, що йому відповісти. Але напевно все ж погоджусь. Хм, цікаво як виходити. Коли Богдана немає, то Тимур мені пропонує завезти мене додому. А сьогодні навіть і відсвяткувати день народження.

- Ну, давай — я посміхнулась і взяла вазу, щоб налити в неї води і поставити туди квіти.

- Залишиш квіти тут? — здивовано запитав Тимур

- Так. Нехай прикрашають цю кімнату

Я вийшла з кімнати. Набрала воду. Повернувшись, побачила, що Тимур вже переодягнувся у свій одяг. Я швиденько поставила квіти у воду. І почала переодягатись.

- Чекаю тебе біля машини

- А де вона стоїть?

- Біля заднього входу — сказав Тимур і вийшов з кімнати. Я швиденько одягла свої джинсові шорти і синю футболку. Взяла сумку і вийшла з кімнати. Тимур сидів вже у машині і щось дивився у телефоні. Я сіла у машину і подивилась на Тимура.

- Що робиш?

- Та ось дивлюсь куди можна поїхати — Тимур подивився на мене і посміхнувся — як на рахунок японського ресторану?

- Давай — швидко погодилась я. Ніколи не куштувала японську кухню. Але мені розповідали, що у японській кухні смачні страви.

- Тоді поїхали — Тимур завів машину і ми поїхали у цей ресторан. Їхали ми хвилин тридцять. Адже на дорозі були затори. Тимур сказав, що до цього ресторану, якщо немає заторів можна доїхати за хвилин десять, не більше.

Під’їхавши до ресторану Тимур припаркував машину. Ми вийшли з неї. І пішли у ресторан. Йдучи до входу, я помітила, що тут є літня тераса і майже всі столики зайняті. Ми зайшли у ресторан. Нас привітно зустрів адміністратор. І поки Тимур розмовляв з адміністратором я трохи роздивилась залу. Стіни у червоних тонах, на стінах висять красиві картини, а люстри прямокутної форми і на них намальовані ієрогліфи. У залі багато столиків як на дві так і на більше персон. І також як і на терасі всі майже зайняті.

- Де хочете сидіти на терасі чи у приміщенні — запитав адміністратор і він разом з Тимуром подивились на мене.

- На терасі — сказала я. А, що на вулиці тепло, адже зараз літо. Ми вийшли на вулицю, адміністратор нас посадив за останній вільний столик і дав чотири меню. На двох з них були напої. Я довго дивилась на страви. Назви тут такі не зрозумілі. Але добре, що під назвами є склад страви. Ми вибрали собі страви і напої і почали їх чекати. Тимур весь час дивився на мене.

- Чудово виглядаєш — сказав він посміхаючись.

- Дякую

- Як пройшла відпустка?

- Добре. Тиждень на морі була, а потім на фермі у Богдана. Ще декілька разів у кінному центрі. На конях катались. Ніколи не думала, що це так класно